Чому європейські медіа ігнорують українські новини – дослідження

Важливі, пан’європейські новини найчастіше ігноруються європейськими медіа – в тому числі опінієтворчими – йдеться в свіжому дослідженні Європейської Обсерваторії Журналістики. Науковці з’ясували, що медіа більше зосередженні на президентові Росії, аніж на міжнародній політиці в контексті України. Крім того, в Румунії писали про Україну набагато менше, аніж в Португалії – тобто близькість до України не означає більше зацікавлення нами.

Дослідження стосується кількісних і якісних показників. Я зверну увагу лише на кількісні, оскільки пишучи про суть публікацій, важко бути об’єктивним. Наприклад, Європейська Обсерваторія називає події в Україні “конфліктом” – точно так само називають події в Україні російські медіа і це вже є певним сигналом.

Чому європейські медіа ігнорують українські новини - дослідження
Flickr/CC

Європейська Обсерваторія Журналістики провела порівняльне дослідження преси 13-ти країн європейського континенту: Албанії, Чехії, Німеччині, Латвії, Нідерландах, Польщі, Португалії, Румунії, Росії, Сербії, Швейцарії, Україні та Великобританії. Узагальненню передував контент-аналіз, коли в кожній зі згаданих країн досліджували по дві опінієтворчі газети.

Аналіз базувався на висвітленні чотирьох ключових політичних подій в 2014 році: Євромайдану (18 лютого); кримського “референдуму” (16 березня); східноукраїнського “референдуму” (11 травня); президентських виборів (25 травня). Новини та коментарі аналізували протягом трьох днів, що передували зазначеним подіям, і протягом трьох днів після зазначених подій.

Увага VS ігнорування: Як європейські медіа ставляться до вирішального європейського конфлікту

Протягом дослідження виявили істотні відмінності щодо кількості повідомлень про події в Україні.

Польська та німецька преса надрукували більш ніж по 250 статтей.

В Швейцарії – 237 статті. Цікаво, що більше уваги Україні приділяла бізнесова газета Neue Zürcher Zeitung.

В країнах Центрально-Східної Європи, таких як Латвія і Чехія, зважаючи на їхню болісну пам’ять про радянську окупацію, було надруковано відносно небагато статей (187 в Латвії і 174 в Чехії).

Португальські газети оприлюднили 164 статті – ймовірно, що така увага пояснюється великою кількістю українських заробітчан.

У Великобританії надрукували 129 статтей – там для аналізу відібрали The Guardian i The Times. Британські дані свідчать про те, як британські загальнонаціональні медіа слідують в фарватері європейської політики. Поточна увага влади зосереджена передусім на місцевому житті і це відображається на темах британських медіа. Навіть якісні видання приділяли Україні відносно мало уваги, тож не виконували функцію “попередження про злочинців”, яку приписує медіа американський науковець і політолог Джон Заллер.

В Нідерландах про Україну було надруковано 129 статтей і на це Києву варто звернути особливу увагу. Адже 6 квітня 2016 року в Нідерландах відбудеться консультативний референдум щодо Угоди про Асоціацію Україна-ЄС. В Києва ще є місяць, аби оперативно вивчити аналіз ЄОЖ та збільшити присутність в інформаційному полі Нідерландів, аби сприяти позитивному результату на референдумі.

І нарешті в румунських газетах про Україну написали лише 29 статтей. Досить прикметне ставлення сусідньої країни і тривожний сигнал для вітчизняного МЗСу.

Найбільш жваво висвітлювали події в Україні, звісно, українські медіа – 923 статті. Якщо більшість міжнародних видань зосереджувалися на політиці, українські повідомляли про місцеві події і про економічні наслідки конфлікту для країни. В цих публікаціях звичайні громадяни займали чільне місце – 7.6%, потім йдуть коментарі українських науковців та інтелектуалів – 7.3%, далі Збройні Сили України – 4.7%, жертви – 2.5%, ворожі озброєні угруповання – 2.4%.

Європа: одержимість Путіним

Загалом, європейські медіа ставляться до функціонерів ЄС не з такою увагою порівняно до ключових політичних фігур України та Росії. З-поміж окремих персонажів європейські медіа найбільше пишуть про Владіміра Путіна – 9.1% з усіх аналізованих видань. Показово, що Путін випередив публічних осіб з країн ЄС, від міжнародних організацій та зі США.