Чи марна смерть Катерини Гандзюк?

У неділю увечері, 4 листопада, під міністерством внутрішніх справ України зібралося десь 500 осіб. Люди зібралися, аби вшанувати пам’ять вбитої громадської діячки і активістки Катерини Гандзюк. Та її смерть найімовірніше буде марною і ось спостереження на користь цього з-під стін відомства Авакова.

Чи марна смерть Катерини Гандзюк?

Звісно, громадські активісти – не слідчі. Але те, що за замовленням нападу на Катерину стоять міліцейські чини, говорять все частіше. І тому дивним виглядає вшанування пам’яті активістки саме перед стінами МВС. Не під стінами Верховної Ради України, що формує склад уряду і має вплив на міністрів. Не під стінами Адміністрації президента, який за Конституцією України є гарантом її додержання. Ні, зрештою, на Майдані Незалежності, що є сакральним місцем для багатьох українців.

Зібрання під стінами МВС єдино було би зрозуміле, якби його учасники вимагали відставки керівництва МВС. Адже 97 днів – саме стільки Катерина Гандзюк помирала в муках – достатній час для слідчих, аби знайти винних і необхідні докази. Якщо цього зроблено не було, то керівництво МВС або причетне до вбивства активістки, або некомпетентне. Посмертне словоблудство поліцейських функціонерів – це інформаційний шум, аби забалакати тему і спустити її на пси.

Історія знає багато прикладів, коли вшанування пам’яті жертв режимів ставало спусковим гачком для масових протестів, що завершувалися або відставкою владоможців, або зміною влади. Останнім таким випадком стало вбивство журналіста Яна Куцяка із нареченою у сусідній Словаччині. Результат – масові акції протесту, що менше ніж за місяць призвели до відставки прем’єр-міністра, міністра внутрішніх справ та низки інших урядовців.

Та й українці раніше задніх не пасли – той же ж Євромайдан почався від реакції українців на побиття студентів. Спроби ж перевести зібрання-реквієм 4 листопада на якісь чіткі вимоги до влади наштовхнулися на спротив. Мовляв, зараз ми плачемо, а потім… Можливо… Колись… Ті, хто хочуть, зможуть…

Та правда проста – кожен день від смерті громадської діячки і активістки Катерини Гандзюк маргіналізуватиме цю смерть. Відтак вона ляже в статистику нападів на громадських активістів та журналістів, де з’являтимуться нові прізвища… А у високих кабінетах “схемщики” потиратимуть руки і хвалитимуть “мудрих та розсудливих українців”, які не дають “розхитати лодку”.

Як там – в Марші українських націоналістів?

…Бо плач не дав свободи ще нікому, А хто борець, той здобуває світ“.

Невже ми гірші за словаків?