Єврореволюція. Що далі?

logo“Угода” між опозиційною трійкою та януковичем, засвідчила, що Майдан вже не може покладатися на українських політиків та українську політику. Смерті від куль збочених вбивць, яким давали накази виродки при “владі” – не можуть залишитися безкарними. Відповідальність за них несе насамперед Янукович.

Тож будь-які перемовини з ним, крім обговорення умов негайної відставки та подальшого справедливого народного трибуналу, злочинні. Ті, хто домовляються із Януковичем, стають співучасниками злочину, позаяк “врегулювання політичної кризи” було можливе коли ця криза була, а після стількох смертей – це вже далеко не “політична криза”.

Єврореволюція в Україні буде завершена лише тоді, коли нинішня владна система буде тотально зачищена. Як Велика Французька революція – “перезавантаження” системи можливе тільки шляхом буквально вишкрібування всього, що несе ознаки минулого.

Тож, мої суб’єктивні 5 базових кроків, які варто робити зараз.

1. Мобілізація. На початку 2005 вже так розслабилися, що аж переляканий Ахмєтов  заспокоївся і повернувся з Мальти. Те, що відбувається зараз – це не перемога. Це лишень тактична вигода.

Що робити: революція мусить лише набирати обертів. Треба розуміти, що Янукович і його подільники – вже не влада. Отже, по-перше, студенти захопили міносвіти і показали як треба діяти. По-друге, на тлі спокою в Києві, наприклад, на Черкащині нині гаряче – тутішки та мєнти там по повній пресують людей. Якщо Києву добряче допомогли області, Київ мусить віддячити і допомогти областям скинути місцеві “влади” та допомогти повернути людям те, що їм належить по праву. Для цього варто хоча б формувати групи авомобілістів. “Озброювати” їх друкованими матеріалами, відеокамерами, системами зв’язку – включати повноцінну інформаційну роботу, але водночас бути готовим до силових протистоянь.

2. Координація. У Києві ще досі триває поширення чуток про різні війська на південних мостах. Ця інфа легко перевіряється, оскільки на основних шляхах люди поставили блок-пости. Але є велика проблема – відсутня єдина комунікація між блокпостами та відсутній єдиний центр отримання, опрацювання і розповсюдження інфи.

Що робити: налагодити єдиний канал комунікації, гарячу лінію, оперативний штаб – назва не має значення. Більше того, інформаційно об’єднувати ці блок-пости не лише в межах Києва, а й по всій Україні. Така постановка питання призводить до наступної потреби.

3. Тимчасовий оперативний штаб. Центр зі збору та опрацювання інформації, що об’єднуватиме мобілізацію та координацію.

Що робити: сформувати на віче (без політиків!!!) кістяк тимчасового оперативного штабу. До нього мають увійти люди, що мають профільні знання (зв’язок, логістика, менеджмент, збір та опрацювання даних, аналіз інформації, розвідка, контррозвідка, мережева робота). Я одразу можу назвати кілька людей, які можуть увійти в такий Штаб і користі від них буде в рази більше ніж від нинішніх “опозиціонерів”. Так звана “громадська рада майдану” підтримуючи переговори з Януковичем (до речі, проголосували в таємному від людей режимі!?!? – НА МОМЕНТ НАПИСАННЯ ЦІЄЇ СТАТТІ), а до того підтримуючи здачу регіоналам КМДА, мусить відійти у небуття – їхній час завершився.

4. Мультилідерність. Час жорстких вертикально-інтегрованих систем, моделями чого є уклади нинішніх держав, завершується. Відтак минає час єдиного лідера, який вирішить за всіх все і нагодує кожного. Зараз вже час гнучких мереж. Невеликі групи активістів тим ефективні, що лідер без компетенцій не зможе в них існувати – бо його некомпетентність стає очевидною досить швидко. Саме тому нинішні політики як від “влади”, так і від опозиції (а також деякі “громадські діячі”) проти зміни традиційної парадигми – адже перед великою кількістю народу легше приховати свою некомпетентність.

Що робити: Інформаційно об’єднувати, “накривати парасолькою” штабу малі групи (блок-пости, об’єднання тощо), але в жодному разі не намагатися без дозволу самих груп коригувати їхню роботу – допомагати лише коли просять фахової допомоги з центру. Кожна група сама визначає свого лідера. Кожен член групи сам розуміє, що має робити. В разі втрати лідера, мала група викристалізовує наступного і працює далі.

Системи безсилі проти мультилідерності – “стинаючи” одну голову, вона множить десять нових, бо респресії викликають в українців лише солідарність – доведено Єврореволюцією.

5. Трибунал. Революція не матиме жодного сенсу, якщо винні в злочинах не будуть покарані. Підготовка до трибуналу над особами причетними до злочинів має відповідати нормам демократії прямої дії.

Що робити: В Україні достатньо людей, які не вляпані в режим Януковича і можуть фахово зібрати доказову базу та провести відкритий судовий процес. Зібраних фактів буде недостатньо без самих обвинувачених. Відтак має бути сформована група, яка займеться пошуком та виявленням злочинців, їхніх родин і активів. Останнє має бути повернено в Україну. За рахунок вилучених активів злочинців причетних до режиму Януковича, визначити пожиттєве утримання родин людей, які загинули на Євромайдані.

Такий мій погляд на те, що варто робити негайно. Якщо у вас є свої думки з цього приводу – прошу залишати до матеріалу свої коментарі!

Опубліковано в Політика Мітки: , , , , , ,

Напишіть відгук