Конвергентна журналістика. Спорядження

convergent_equipmentМій викладач “Нових медій” в Познані Пьотр Мурза казав: “Журналісти-початківці часто поспішають купувати техніку до того як починають працювати. Не поспішайте, бо 90% цієї техніки припадатиме пилом. Аби зрозуміти, що треба для роботи, варто спочатку попрацювати з тим, що є, і коли стане ясно чого бракує – тоді й купувати”.

В цьому дописі йтиметься про інструменти конвергентних журналістів, якими вони можуть послуговуватися “в полі”. Це не допис про коштовну фото- чи відеотехніку. Навпаки – це про те, як обійтися без коштовної техніки, не втрачаючи якість матеріалів.

Небагато репортерів і редакторів можуть змагатися у вправності з фотографами чи відеооператорами. Як небагато фотографів і відеооператорів можуть бути чудовими репортерами і гарно писати. В справжньому житті рідкість, коли одна людина може бути винятковим експертом з усіх навичок збору інформації. З іншого боку, нормою для конвергентного ньюзруму є те, що всі журналісти володіють базовим набором технічних вмінь, що дозволяє їм ефективніше збирати інформацію для поширення різноманітними платформами: робити фото, знімати відео.

Електронні пристрої: від цифрових камер до ноутбуків і смартфонів, стають все більш компактними і дешевшими, таким чином, спрощуючи оснащуваність журналіста камерами, диктофонами, та іншими інструментами. Багатопрофільний журналіст повинен знати базові функції пристроїв і основи кадрування.

Невисока ціна, маленькі розміри, легкість використання камер та іншого спорядження сприяють тому, що редакції тотально споряджують необхідною технікою своїх багатопрофільних журналістів (англійською їх ще називають – backpack journalists, де слово backpack – наплічник, вже вказує на смислове навантаження поняття). Така оснащеність працівників вигідна редакціям, позаяк кожен працівник будь-коли і будь-де готовий фіксувати гарячі події.

Але є й інше рішення для ефективної роботи багатопрофільного журналіста – смартфон.

Ще в травні 2013 року пройшла інформація, як щоденна чикагська газета Chicago Sun-Times звільнила всіх фотографів і зобов’язала журналістів знімати фото… на смартфони. Якість сучасних камер в смартфонах достатня, аби ці знімки розміщувати як в друкованому виданні, так і на сайті газети (про сучасні вимоги до зображень я писав ось тут).

В липні 2014 року Найт Центр для журналістики в Америках (Knight Center for Journalism in the Americas) проводив онлайн-навчання “Мобільна журналістика” (на жаль, це був закритий курс, і з того часу його так і не відкрили для публіки). Причини уваги саме до мобільної інформації очевидні – з-поміж усіх платформ доступу до інтернету, найбільшим зростанням можуть похвалитися саме мобільні – і це стосується не лише отримання інформації – йдеться й про те, що журналіст озброєний лише смартфоном, може стати ефективним постачальником інформації.

mobile_usersОтже, якщо журналіст планує створювати контент для різних платформ (текстових, аудіо, відео, фото), то найперше варто звернути увагу на свій смартфон. Починаючи з 2008 року, коли на світ з’явився iPhone 3G, почалася ера мобільного контенту.

Маючи сучасний смартфон, журналіст більше не потребує комп’ютера для набору тексту. Не потребує окремого диктофону. Не потребує фотоапарату та відеокамери. І найважливіше, що всі ці функції легко інтегрувати з інтернет-сервісами за допомогою спеціальних безплатних додатків: текст = Нотатки; диктофон = MixCloud чи SoundCloud; фото = Flickr; відео = YouTube чи Vimeo тощо.

Крім того, функціональність смартфонів можна ще більше розширювати за допомогою спеціальних аксесуарів і платних мобільних програм (аплікацій), що коштуватиме менше, ніж купівля окремого фотоапарату чи відеокамери. До того ж, чим більше додаткової техніки, тим пропорційно зменшується мобільність журналіста – наприклад, збільшує час на приготування техніки, що в умовах швидких подій може бути фатальним.

Отже, що можна “навісити” на смартфон? Насправді нині все залежить від фантазії і товщини гаманця.

Додатки. Виділю пару. Luci Live – мобільний додаток для професійних радійників. Його використовують професійні радіостанції. Ціна – 350 доларів США. Videolicious додаток для відеомонтажу, накладення титрів і т.п. Є безплатний обрізаний варіант програми (титри накласти не вдасться).

Аксесуари. Позаяк частина людей користається виробами фірми Apple, а частина смарфонами на операційних системах Android чи Windows, то універсальними для всіх будуть дві речі: штатив і мікрофон. Перший дозволить не лише стабілізувати телефон, аби той не тремтів під час інтерв’ю чи статичної картинки, але й записати стенд-ап чи включитися онлайн. Мікрофон унеможливить “задування” – основна причина бракованого звуку чи інтершуму під час роботи “в полі”.

В будь-якому випадку ключові навички сучасного журналіста не технічні, адже спорядженню досить легко дати раду – вони більш організаційні. Журналіст має знати як організовувати свій час і вчасно фіксувати елементи свого матеріалу, щоб він був викладений в сприйнятному вигляді для різних платформ (детальніше про це йшлося в попередній частині циклу). Тож суть багатофункціональної журналістики – не просто мати набір технічних знань, а мати свідомість як збирати інформацію для адекватного поширення.

Початок матеріалів про конвергентну журналістику можна почитати ось тут.