Конвергентна журналістика. Важливість історії

Конвергентна журналістика. Важливість історіїКонвергентна журналістика змінює вимоги не лише до написання матеріалів. Вона заохочує репортерів не просто постійно розвиватися і шукати нові способи подачі інформації: конвергентна журналістика вимагає від журналістів нестандартного мислення для використання простору і часу. Професійно підготовлений і пасіонарний фахівець фактично створює для споживачів окремий світ.

Як медіа може вплинути на спосіб інформування? Наприклад, їде репортер містом і раптом бачить аварію: перекинутий трамвай, навколо купа автівок – отже, щось серйозне.

Газетяр зосередився би на опитуванні свідків про те, що сталося, а також рятувальників та інших уповноважених осіб, аби пояснити читачеві подію. Телевізійник чи радійник схопив би відеокамеру чи мікрофон, аби записати відео/звук для найближчого випуску новин. Репортер, який працює в онлайн-виданні, має зробити кілька знімків телефоном і надіслати їх в редакцію, а потім написати пару рядків для сайту і поділитися підписаними знімками через Twitter і Facebook.

Кожен з трьох вищеперерахованих репортерів мусить фокусуватися на історії виходячи з потреб свого медіа – тобто збирати той тип інформації, яку очікує аудиторія його медіа і в той час, коли цю інформацію очікує аудиторія (в час випусків новин чи виходу газети друком). Зрозуміло, що газети і телеканали нині мають свої веб-сторінки, де розміщують матеріали. Вони також ведуть свої профілі в Twitter і Facebook. Але для газет і ТБ найголовнішими є наклади і випуски новин, а вже потім виставлення інформації на сайти. Крім того, дедалі більше редакцій мають додатки для мобільних телефонів чи планшетів, що також вимагає дотримання своїх правил оприлюднення історій.

Нині робота репортера в конвергентному медіа більш складна. Він має негайно заявити про тему за допомогою Twitter і Facebook, дотримуючись правил виписування текстів для кожного типу соцмережі, а також для мобільних пристроїв. Оголошення теми набагато ліпше сприймається якщо до тексту буде прикріплене фото, ще краще кілька фото, а ще краще невеликий шматок відео, що передає атмосферу події. Репортеру бажано вміти використовувати хештеги, щоб історія дійшла до більшої кількості споживачів.  Водночас, репортер виконує традиційну роботу: отримує інформацію і прагне відзняти ще кращі фотознімки чи відео.

Частково в процесі використання нових технологій можуть допомогти деякі хитрощі. Наприклад, написане в Twitter може автоматично з’являтися в Facebook і навпаки. Такі функції доступні в соцмережах, хоча фахівці з соціального маркетингу радять все ж розуміти різницю між платформами і уникати їх уніфікованого використання. Попри “перехресність” поширення інформації різними платформами, репортер мусить мислити набагато ширшими категоріями і прагнути більше зрозуміти як можна комунікувати використовуючи доступні інструменти.

Однак використання нових інструментів несе певні небезпеки, позаяк межі обговорення історії визначаються додатковими інструментами, на які медіа не мають впливу (наприклад, коментарі про що згадувалося в попередній серії циклу). Це та еволюція, що змінила традиційні медіа – з винайденнями нових технологій, вони лише доповнювали старіші, а не витісняли їх.

Можливо, історія з розбитим трамваєм взагалі не має бути викладена в типовому форматі “текст+мультимедіа”. Можливо, користувач натисне на посилання і замість тексту з’явиться анімація, що відтворюватиме подію очима свідків. Анімація взагалі може змінити уявлення про всі типи інформації, які зараз доступні, а доповнена сервісами “часових ліній” (timeline) дозволить аудиторії вільно подорожувати в часі повертаючись до анімованого бекграунду, що пояснює причини аварії трамваю. Або, наприклад, користувач зможе торкнутися екрану, щоб почути свідка про те що сталося, потім через посилання перейти до карти, щоб побачити де мешкали жертви аварії. Або ж перехід за іншим посиланням скерує на візуалізацію аварій трамваїв у визначеному районі протягом останніх 10 років…

Такий підхід вимагає від журналістів думати не лише про те як подати історію за допомогою різних платформ, але й як це зробити в часовому вимірі та деталях, які виходять набагато далі за поодиноку аварію трамваю. Створення таких продуктів вимагає надзвичайної працездатності в стислі терміни, але якщо журналіст постійно торуватиме таку стежку, вона ставатиме для нього легшою.

Наступна серія про конвергентну журналітику стосуватиметься вмінь і навичок конвергентного журналіста. Початки циклу дивіться тут і тут