Конвергентна журналістика. Вміння і навички

Джерело: http://www.dailystar.co.uk

Джерело: http://www.dailystar.co.uk

Будь-яка дискусія про конвергентну журналістику рано чи пізно заходиться про “журналістів нового покоління”, які здатні доносити думку використовуючи різні платформи. В цій частині йтиметься про роль “багатопрофільного журналіста” (англ.: multiskilled journalist).

Йдеться про два чи більше наступних вмінь: брати інтерв’ю; збирати аудіо, відео і зображення, а також редагувати ці файли; створювати інтерактивні графіки чи онлайн бази даних; писати тексти враховуючи особливості різних онлайн-платформ.

Утім гонитва за згаданими навичками часто відволікає від найважливішого вміння журналіста в конвергентному середовищі: дивитися на кожну ситуацію в цілому і визначати, які елементи варто використати в кожному конкретному випадку для оптимального опису і поширення історії.

Зазвичай журналіст повинен володіти величезними знаннями про різні речі і не очікувати, що його вважатимуть хоч в чомусь компетентним – така карма журналіста. Останнім часом від журналіста вимагаються ще й нові знання та вміння в конвергентній журналістиці. Багатопрофільний журналіст повинені вміти писати і редагувати, брати інтерв’ю, робити фото, знімати і монтувати відео, вміти публічно виступати, створювати просту графіку та інтерактивні елементи, володіти технічними знаннями як використовувати дротові чи бездротові мережі, аби дистанційно оприлюднювати матеріали онлайн або ж надсилати в редакцію.

Постійне вивчення ситуації. Найперше на будь-якій гарячій події треба здобути якнайбільше інформації, включно з фото, відео, аудіо, інтерв’ю. Це має йти в парі з вмінням створювати і доставляти користувачам матеріал одразу з місця події. Фрілансери використовують комбінацію своїх вмінь з гарячих точок або з віддалених від цивілізації регіонів будучи єдиними свідками, які здатні розповісти про побачене в сучасних медіа. Навіть буденна розповідь про пересічну зустріч мера може сягнути більшої аудиторії, якщо репортер постійно тримає користувача в курсі події в Twitter чи Facebook чи, можливо, робитиме включення для Веб-радіо. Такому репортеру також слід не забувати мати цифрові (чи зіскановані) копії відповідних документів, які можна було би прикріпити (прив’язати за допомогою лінків) до онлайн репортажів і, таким чином, зробити історію більш інтерактивною.

Сучасні знання багатопрофільного журналіста вирішальні не лише для розуміння того, які можливі форми може набути та чи інша історія і як вони можуть бути поширені – на практиці це означає здатність визначати всі елементи матеріалу: в кого конкретно брати інтерв’ю (розуміти компетентність її в висвітлюваній темі), кого і що фотографувати (знову ж, це має бути потрібна людина в потрібному контексті, а не будь-хто “аби було”), що і як знімати чи кого писати на диктофон для аудіофайлів, які використовувати документи і так далі.

Наступне вміння – здатність розповісти про подію в сприйнятному вигляді – від перевернутої піраміди для газети чи Інтернету до лінійного викладу для ТБ чи радіо. Написання для різних типів медіа є одним з найскладніших вмінь, однак це завдання полегшується завдяки допомозі редакторам, випусковим тощо.

Репортеру не конче бути експертом в царині фотографії або в інших технічних питаннях, але за відсутності фотографів, відеооператорів чи аудіоінженерів, багатопрофільний жкрналіст повинен вміти зробити фото, записати відео чи аудіо, що доповнюватиме історію. Особливо коли йдеться про гарячі новини, де журналіст може бути першим повідомляючи щось важливе і ще й треба бути готовим будь-якої миті вмикатися в ефір наживо.

Час критично важливий для багатопрофільного журналіста. Починаючи від самої події, він повинен знати який тип медіа треба “задовольнити” найперше – чи вебсторінку, чи соцмережі, чи радіостанцію, чи ТБ, чи газету. Немає нічого надзвичайного, наприклад, для журналіста CNN найперше зробити включення наживо для ТБ, а потім зробити репортаж, що зі свого боку потребує переписування тексту для вебсторінки і наприкінці надіслати голосовий запис для радіомережі – і все це треба зробити в межах однієї-двох годин.

Якщо коротко узагальнити, то сучаний журналіст в епоху конвергентних медіа схожий на людину-оркестр як це зображено на ілюстрації до допису і світові процеси в сучасній журналістиці свідчать, що саме в такому напрямку розвиватиметься новітня журналістика – варто придивитися до практики чиказької газети Chicago Sun-Times, коли там звільнили фотографів і зобов’язали журналістів самим робити фото бодай на мобільні телефони і цей приклад в світі далеко не єдиний.

В наступній частині йтиметься про знаряддя праці конвергентного журналіста. Початок циклу можна прочитати тут, тут і тут.

Опубліковано в Нові медіа

Напишіть відгук