Ляшко і джинса

Газети “Україна молода” і “Сєгодня” одночасно вистрелили ідентичними матеріалами. Як парламентська фракція Радикальної партії “вирушила просто на засідання уряду”, щоб “скасувати абонплату на газові лічильники” та “припинити корупцію на газовому ринку”. Суть заміток – філіппіки Радикальної партії України. Суть явища – Ляшко і джинса єдині.

Ось зісканована сторінка №43 (5204) газети “Україна молода”, що побачила світ 7 квітня 2017 року:

Ляшко і джинса

Україна молода, №43

Як видно вище, автор (?) Петро Нестеренко позначив публікацію питанням “Справедливість де?”.

А ось зісканована сторінка №64 (5437) газети “Сєгодня”, що також побачила світ 7 квітня 2017 року:

Ляшко і джинса

Сєгодня, №64

Авторкою (?) статті в “Сєгодня” зазначена Галіна Печеріца. Матеріал зазначено в рубриці “Актуально”, під якою “Сегодня” традиційно розміщує політичну джинсу – сиріч, матеріали, що містять приховану рекламу.

Якщо порівняти обидві зіскановані статті, то побачимо, що перші два і останні три абзаци – ідентичні, хіба що відрізняються мовою написання (“УМ” – українська, “Сєгодня” – російська). Головна відмінність, що “Сєгодня”, яка належить Рінату Ахмєтову, пропустила абзац з корупційними звинуваченнями Ляшка на адресу опозиційних діячів Фірташа, Льовочкіна, Бойка і замінила його на обтічне формулювання, як “лідер Радикальної партії… вимагав зупинити корупцію”.

Як відомо, засновником та видавцем “України молодої” є Михайло Дорошенко, який є земляком колишнього президента України Віктора Ющенка. Тож не дивно, що симпатію до екс-президента регулярно відчувається на шпальтах “УМ”. Який інтерес об’єднує Ющенка і Ахмєтова до Радикальної партії Олега Ляшка, можна лише здогадуватися – зважаючи на те, що вищенаведені статті не позначені позначкою “реклама”, а замасковані під актуальні повідомлення.

Цікаво, що якщо пошукати ці статті в інтернеті, то “Україна молода” оприлюднила її зміст так, як це є в друкованому вигляді (якщо раптом стаття зникне, то її можна знайти в кеші). Натомість, якщо шукати статтю “Сєгодня” за заголовком “Ляшко трєбуєт полностью отмєніть абонплату за ґаз”, то пошуковик видає інший матеріал – це вже може свідчити про прагнення приховати в вебі контент друкованого видання. Адже в інтернеті краще замітати сліди бодай від тих же ж пошуковиків. А читач друкованої “України молодої” навряд чи читає друковану “Сєгодня” і навпаки.

Зрозуміло, що політтехнологи і медіабайєри Ляшка зацікавлені у якнайширшому покритті аудиторії. Тож для цього поширюють свою продукцію, як газетою україномовного “поміркованого виборця”, так і газетою “російськомовних містян”. Але виникає питання до журналістів і менеджерів газет – невже не зрозуміло, що всовування джинси читачам нищить довіру до видань? Чого ж тоді дивуватися, що в рейтингах довіри до ЗМІ соціологи на початку лютого писали: “Вітчизняним ЗМІ все ще довіряє чверть українців, але вони сильно втратили довіру порівняно с попереднім роком“.