Не уявляю, щоб Україна залишилась в нинішній ситуації

Ryszard ĆwirlejЗнайомтеся – пан Ришард Чьвірлєй. Журналіст, заступник головреда Радіо Меркурій в Познані, викладач факультету журналістики і політології Університету ім. Адама Міцкевича в Познані. Знаний у Польщі автор детективів. Усі події в його книгах відбуваються за часів Польської Народної Республіки (ПНР).

В своїй останній книзі «Смертельно серйозна справа», автор пише про розслідування вбивства молодої дівчини та систему роботи тогочасної польської міліції, де були свої герої і антигерої. Паралельно детально виписана картина тогочасного життя – товари за картками, пияцтво, кругова порука, контрабанда елементарних товарів, заробітчанство поляків в Німеччині.

НАГАДУЮ СТАРШИМ, ЯКІ ТО БУЛИ СІРІ І НЕЦІКАВІ ЧАСИ

80-ті, то був час моєї молодості, тож пишу, бо кожен вертається в молодість з якимось сентиментом. Мені, як молодій людині, тоді було просто добре – домовлявся про зустрічі з дівчатами, ходив в кіно (хоча в тих кінах було небагато). Про ті часи також варто писати, бо то був ще й паскудний час комунізму.

По-перше, нагадую старшим, які то були сірі і нецікаві часи. Бо сьогодні це часто забуваємо. Люди з сентиментом згадують, що тоді ніби було безпечно, бо заробляли гроші, що всі мали роботу… Але не пам’ятають, що насправді гроші не було на що витрачати, не можна було вголос говорити про те, що не подобається. Тому варто нагадувати, щоби пам’ятали та цінували те, що мають зараз.

По-друге, для молодих людей знайомство з моєю книгою, це як подорож до іншої планети. Сьогодні молодь має все і не мусить думати, що приготувати наступного дня, що купити в магазині, чи як вибороти, наприклад, шмат ковбаси. Їм здається, що такого не може бути. Тому треба розповідати, що було зовсім інше життя, аби вони побачили як змінилася країна.

ТО ПРОСТІ ПОЛЯКИ РОЗІБРАЛИ СИСТЕМУ НА ШМАТКИ ТА ВІДКРИЛИ ДВЕРІ НА ЗАХІД

Правда така, що та зла система розлетілася не від безпорадності. Звичайно, вона не мала великих шансів, але могла жевріти ще багато років – як жевріє під таким квазісоціалістичним виглядом диктаторська система в Білорусі. Але в Польщі були люди, які прагнули зовсім іншого життя. Ті люди і розклали систему. Не кажу про політиків, про всіх, хто присвятив свої життя боротьбі з режимом – їх заслуги безсумнівні.

Натомість йдеться про тих, хто підпалив той лад. Бо насправді система почала розкладатися, коли люди побачили, що можна жити зовсім інакше. Коли почали виїжджати на Захід і придивлятися до життя в Німеччині, Франції, Бельгії, Нідерландах, Британії… Їздили і питали себе – Чому вони живуть достойно, а ми в паскудстві?

То такі люди почали привозити із Заходу ідеї свободи. Такі люди почали привозити західній стиль життя – навіть завозячи старі західні таратайки, які були незрівнянно кращі за ті малі фіати чи ГДРівські трабанти. Це вони почали в тих автах привозити перші магнітофони, колонки чи кольорові телевізори. Тобто хотіли, щоб їхнє життя було подібне до життя на Заході. То прості, нормальні поляки розібрали систему на шматки та відкрили двері на Захід.

МИ ТЕЖ В ПОЛЬЩІ ЩЕ ПАРУ РОКІВ ТОМУ ВВАЖАЛИ, ЩО ТУТ БЕЗНАДІЯ

Корупція невіддільний елемент кожної системи, яка йде в бік демократії, але повністю їй ще не відповідає. В Польщі, і в часи ПНРу (тоді була міліція – ред.) і в перехідний період, хабарі в поліції були чимось звичним. В нас ще до сьогодні збереглася приказка – Дати на лапу. Тобто не платити штраф, а дати менше поліцейському, щоб того штрафу не виписали.

Зі становленням демократії, проблему корупції вирішили кардинально. Протягом багатьох років ми майже щодня чули, що схоплено якогось поліцейського на хабарі, якогось вищого офіцера, який встановлював побори. Це випалили. Зараз молодь, яка приходить до поліції, знає, що робота в поліції не оплачується хабарами, бо викинуть на вулицю.

Думаю, Україна зіштовхується із тими проблемами, що й ми пару років тому. Але то все долається. Треба трохи часу. Там само як треба часу, щоб країна почала виглядати інакше. Ми теж в Польщі ще пару років тому вважали, що тут безнадія. Сумнівалися, чи ми взагалі коли-небудь досягнемо європейських стандартів. Вважаю, що ми до них доходимо, бо йдемо в тому напрямку.

ТОРІК ПЕРШИЙ РАЗ В’ЇХАВ НА ЄВРОПЕЙСЬКУ ДОРОГУ В ПОЛЬЩІ

Коли їздив за кордон і опинявся на європейських автострадах, то дивився на ті автостради із заздрістю. Ми себе питали – Коли таке матимемо? Маємо. Повертаючись з Німеччини, торік перший раз в’їхав на європейську дорогу в Польщі. Бо раніше то ми називали «дорогами ганьби»: вибоїни, колії в асфальті, вузька смуга, що вела до серця Польщі… Зараз майже всю Польщу вздовж і вшир можна перетнути автострадами.

Процес становлення інфраструктури незворотній – Україну це чекає рано чи пізно. Бо Україна – це європейська держава і навіть не можу уявити, щоби вона залишилась в такій ситуації як зараз. Ми собі не уявляли, що Польща може так гарно і цікаво змінитися – дорожня інфраструктура модернізує і європеїзує. Тому ті, хто зневірений в Україні – нехай подивляться, що відбулося протягом останніх років в Польщі. Не уникнете цього.