Неповносправні? Ні, не чули.

Неповносправні? Ні, не чули.Життєрадісна і вродлива Анна Рутц, входить до студентського самоврядування Університету імені Адама Міцкевича (УАМ). Також працює в студентському парламенті Польщі. Вона займається людьми з особливими потребами – таких студентів на УАМі найбільше з-поміж усіх вишів Польщі. Анна – авторка цікавих освітніх кампаній, про що йтиметься далі . Її робочий графік досить щільний – для втілення планів Анні доводиться багато подорожувати. Дівчина незвичайна у розумінні більшості людей – вона здебільшого пересувається на візку, а повноцінно в неї функціонує лише права рука.

Примусили адаптовувати залізничний вокзал для людей з потребами.

Познаньский залізничний вокзал був малопристосований до людей з особливими потребами. Ініціювала листа до забудовника, потім долучилося студентське самоврядування. Підрядника просили пояснити елементарне: які умови передбачили для людей на візках (ліфти, під’їзди до вокзалу і перонів, доступні туалети, каси на відповідній висоті)? Також поцікавилися чи працюють в касах люди, які вміють спілкуватися мовою жестів? Ще цікавило – які умови передбачені для незрячих? Отримали звичайну відписку, мовляв, роблять, що передбачено в межах інвестицій. По тому допоміг розголос в пресі. Зараз ситуація зрушила з місця.

Допомагаємо якісно працювати урядовцям.

За допомогою Фейсбука запустили кілька соцільних кампаній для всіх студентів. Наприклад, в Польщі діє державна програма «Активне самоврядування». За цією програмою фінансують навчання для неповносправних. Познаньскі студенти з’ясували, що програму реалізують неякісно. Відтак почали самі шукати людей, як потребують допомоги, збирати їхні зауваги і побажання. Нині, за допомогою ФБ, створюють документ, в якому для влади складають список недоліків для виправлення.

Вчимо викладачів.

Проводимо спеціальні майстер-класи – вчимо викладачів як допомагати студентам з особливими потребами. Пояснюємо чого потребує людина з вадами слуху, а чого з вадами зору, або ж чого потребує людина на візку? Майстер-класи проводимо щоліта, та не всі потрапляють – охочих дуже багато. Також великий конкурс на курси мови жестів.

Проводимо зібрання неповносправних і звичайних студентів.

В Польщі ще міцні стереотипи, що людина з особливими потребами – це та, яка сидить вдома, бідна і нещасна. Я поставила за мету поєднати середовища – студентів звичайних і студентів з особливими потребами. Щороку влітку проводимо інтеграційні табори – це вже найбільші студентські зібрання в країні. Молоді люди знайомляться, спілкуються, знаходять нових друзів, спільно сплавляються річками на човнах і займаються вітрильним спортом.

Неповносправні теж займаються сексом.

Під час таких таборів проводимо тренінги з правил хорошого тону щодо людей з особливими потребами. Студенти пишуть до скриньок питання, які би вони посоромилися поставити неповносправній людині. Починали з найпоширеніших стереотипів: що неповносправні глибоко віруючі, не п’ють алкоголю тощо. Розповідала студентам, що неповносправні, як і інші, займаються сексом – кожен з них практикує свої техніки. Для звичайних студентів це було ламанням стереотипів – вони би такого в житті не спитали б.

Правила хорошого тону щодо неповносправних.

Звичайним людям не зашкодило би знати якісь елементарні правила поведінки, етикету, щодо неповносправних. Тому пояснюємо базові речі. Наприклад, питання візка – можна його торкатися чи ні. Більшість людей, вважають що якщо торкнутися до візка чи сісти в нього, то це приносить нещастя, але це забобони. Хочеш торкнутися чи сісти до візка – спитай його власника. Не можна так, що бачиш у потязі візок і сідаєш на нього. В мене кілька разів таке вже було – мусила виганяти таких нечем зі свого візка.

Що не варто питати в неповносправного.

Найбільш поширене питання – як дійшло до неповносправності? Проблема в тому – питати чи ні. Але перед тим як питати, завжди подумай – для чого тобі це знати? Якщо хочеш заспокоїти свою цікавість, то питати не варто, бо можеш зробити боляче. Але якщо мусиш запитати, бо хочеш знати як допомогти, тоді звісно питай.

Пандуси допомагають не лише неповносправним.

Якось хотіли зробити вечірку і шукали в центрі Познані бар. Жоден не був обладнаний для людей з особливими потребами. Власник одного з закладів в екстреному порядку буквально на наступний день забезпечив умови. В результаті отримав додаткових клієнтів. Зараз то чи не єдиний заклад в центрі міста, де подбали про людей з потребами. Вигода ще й в тому, що пандуси досить помічні і людям напідпитку 🙂

Канцелярія прем’єра Польщі не бере до себе неповносправних.

За польським законодавством, кожна установа чи фірма в Польщі повинна мати в штаті 6% неповносправних людей, інакше – штраф. Більшість воліють платити штрафи. Канцелярія прем’єр-міністра Польщі також платить штраф. Зараз робимо такий проект, коли влаштовуємо для неповносправних стажування. На конкретних прикладах показуємо урядникам, що працівник з особливими потребами, не відрізняється від інших. Поки це пілотний проект, але місцеві адміністрації охоче співпрацюють. Більшість проектів фінансуються спільно з фондів Європейського Союзу.

Опубліковано в Мої інтерв'ю Мітки:

Напишіть відгук