Огляд різдвяного тижня 2014-го. Аудіо+Текст

Влада дедалі менше контролює ситуацію в Україні – спочатку Януковичу на його місце вказав Київ, коли підтримав ЄвроМайдан. Майдан Незалежності закріпився, заякорився барикадами, відтак ЄвроМайдан переходить у іншу площину: експансія на схід – до Харкова, летючі загони Автомайданів, падаючі по всій Україні пам’ятники Лєніну. Все за класикою протистояння громадян проти системи – чим більше система тисне, тим більше ініціатив породжує проти себе.

Розшифровка ефіру:

Тема номер один в Україні, безперечно, Перший Всеукраїнський Форум євромайданів, що відбувся у Харкові. Громадянська ініціатива знизу до якої традиційно не долучилися опозиційні політики. Більше того, дехто з опозиціонерів заявляв, що Форум це проект Банкової. Але те, що відбувалося у Харкові, безперечно, увійде в історію української єврореволюції – своїм безпрецедентним тиском на активістів та перешкоджаннями роботі делегатів з усієї України. Говорить Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров:

Синхрон_Захаров

Другий “привіт” від  влади активісти отримали в нашвидкуруч знайдених приміщеннях по місту. Харківську Книгарню Є потрощили, людей побили. Храм, де проходила частина Форуму, атакували невідомі, а на вулицях активістів не раз закидали петардами та димовими шашками. Провокації проти активістів відбувалися на очах в байдужої міліції. Більше того, особливо небезпечних провокаторів захищав спецпідрозділ МВС Грифон, який за своїми внутрішніми документами взагалі не мав права брати участь у вуличних акціях.

На тлі цього спокійно почувався так званий харківський “антимайдан” – зборище бюджетників під прапорами владної Партії регіонів.

Синхрони_бюджетники

Однак громадські активісти, попри усі перешкоди з боку влади, Форум Євромайданів провели. За його підсумками ухвалили резолюцію, де чільним пунктом стоїть “усунення від влади чинних узурпаторів та унеможливити прихід нових”. Зрозуміло, що і режиму Януковича і політичній опозиції така громадянська вольниця не до вподоби.

Інша громадянська вольниця – Автомайдан, гучно про себе заявила в Києві у переддень харківського форуму. Нагадаю, у п’ятницю, 10 січня суддя Святошинського суду Юрій Бурбела засудив так званих “васильківських терористів” до шести років ув’язнення кожного. Активісти обурені таким присудом намагалися блокувати автозаки, натомість їх почали бити міліціонери. Причім били і старих, і жінок, і журналістів.

В розпал подій приїхала колона Автомайданівців. Всі авта активістів дивним чином заглухли навколо беркутівських автобусів. Люди оточили спецпризначенців і вимагали зняти шоломи, показати посвідчення, і лише після цього відпустити. Згодом з’явилася інформація, що беркутівці здалися, зняли шоломи та показали службові посвідчення.

Однак ані відповідних фото, ані відео в інтернеті нема. Беркутівці розуміють чим може обернутися для них викриття своїх даних. Бо, наприклад, тієї ж п’ятниці автоколона активістів завітала на Житомирщину до батьківської хати Євгена Антонова – бійця беркуту, який торік 30 листопада бив на Майдані Незалежності журналіста Гліба Гараніча. Говорить мати спецпризначенця.

Синхрон_мати_Антонова

Під час подій біля Святошинського суду засвітився екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Йому спецпризначенці розбили голову кийком. А за підсумками того вечора, представник Головного управління МВС України Валерій Мазан взагалі попередив про застосування зброї.

Синхрон_Мазан

Заяви і дії міліції останнім часом наводять на думку, що в режиму януковича потроху здають нерви. То вони погрожують зброєю, то використовують Грифон для охорони провокаторів, а не суддів.

Влада дедалі менше контролює ситуацію в Україні – спочатку Януковичу на його місце вказав Київ, коли підтримав ЄвроМайдан. Майдан Незалежності закріпився, заякорився барикадами, відтак ЄвроМайдан переходить у іншу площину: експансія на схід – до Харкова, летючі загони Автомайданів, падаючі по всій Україні пам’ятники Лєніну. Все за класикою протистояння громадян проти системи – чим більше система тисне, тим більше ініціатив породжує проти себе.

Відволічемося трішки від України. Російська олімпіада в Сочі стає предметом скандалів. Різдвяного тижня один з функціонерів Міжнародного олімпійського комітету заявив, що третина бюджету російської зимової олімпіади вкрадена. Ще у дев’ятнадцятому сторіччі російського історика Карамзіна спитали: Як справи в Росії? Той відповів: Крадуть! Минуло більше ніж двісті років, нічого не змінилося.

У 2008 році президента Росії Путіна питали про цільове використання коштів на олімпіаду.

Синхрон_Путін

Для Росії крадіжка тринадцяти мільярдів доларів – норма. Для західного світу це щось незбагненне. Бо суть західних демократій, щоб гроші працювали на благо людей, а за крадіжки – кримінальна відповідальність.

На пам’ять спливає бажання президента Януковича провести зимову олімпіаду 2022 року в Україні – чим не нагода для Януковича і його сім’ї, накрастися донесхочу? Адже нинішнє владне угруповання «ефективних покращувачів» продемонстрували як вже пограбували одну з найбагатших країн Європи.

Україна нині стоїть перед цивілізаційним вибором – йти до російського світу, де крадіжка вважається нормальним явищем, чи жити за правилами, мораллю і цивілізованим законом, де за крадіжку садять.

Та події різдвяного тижня в Україні вкотре засвідчили, що Україна – це далеко не Росія. Євромайдани, Автомайдан, Форум Євромайданів – це рівень самоорганізації, який нашим сусідам і не снився. Та й культурно ми занадто різні, щоб бути разом, хоча би тому, що маємо автентичні народні традиції у вигляді колядок і щедрівок. Цю культуру в нас не раз намагалися забрати, але марно. На завершення подкасту – Щедрик у виконанні гурту РокАш з оркестром.