Післяпольські враженні від України

Джерело: http://ngo.donetsk.ua/

Джерело: http://ngo.donetsk.ua/

Перед поверненням в Україну після 9-ти місячного навчання, попередні колеги-стипендійники попереджали, що доведеться заново адаптовуватися до Вкраїни-неньки. Не знаю, чи була адаптація, але маю кілька суб’єктивних спостережень, що змінилося в Україні за час мого навчання. Отже, вересень 2012 VS. вересень 2013 року.

Подорожчав бензин. Подорожчав хліб. Власне, все подорожчало (привіт Азарову, який казав, що нема інфляції). В магазинах поменшало покупців. Та й самих магазинів поменшало – якщо раніше торгові центри яскравіли вітринами, зараз часто зяють пустки. Продуктові магазини змінилися – скоротився асортимент товарів (наприклад, ковбасних виробів). Продукти стали гіршої якості. Все якесь занедбане. Менше людей працює на касах, менше людей прибирають, неприємні запахи стали нормою, а давно забуті на вигляд таргани бадьоро бігають між хлібними полицями.

На дорогах з’явилися незнані раніше «смоктунці». Це я так охрестив ями у вигляді всмоктаного в землю асфальту, немов якийсь гігантський черв намагався зсередини його злопати та не подужав. Смоктунці підступні – вони виринають під колесами в останній момент, а наїзд на них болісно віддається по цілому авто. Походження смоктунців неважко зрозуміти – асфальт просідає внаслідок підмитих ґрунтів. Зазвичай ґрунти підмиваються на місці проривів труб. Смоктунців помічаю багато, але жодного ремонту ще не бачив. Серйозно замислився над купівлею електрокалориферів на зиму.

В рази поменшало комерційної реклами. Лишилася або соціальна, або привітання від Януковича. Особисто для мене реклама – це показник ділової активності. Нині цей показник невтішний. Ще гірше у «східній столиці». Приятелька з Польщі перед Днем Незалежності їздила в Харків і жваво ділилася враженнями від центра міста – позбавленого реклами, але повного пафосних святкових сіті-лайтів. Це їй нагадало Білорусь.

На вулицях різко збільшилася кількість цьогорічних свіжозроблених зграй псів. Остання картина – псяка порпається в сміттєвому контейнері, а дві дівчинки стоять і не наважуються йти вулицею далі. До речі, про контейнери та сміття. Не знаю, де поділося Грінко із його сортуванням сміття, але в столиці відходи вже не сортують. Та й не фірма сміття вивозить, а ЖЕКівське спецавто звалює все на купу – дешево і сердито.

А загалом, якимось совком повіяло, чи що…

Опубліковано в Думки вголос

Напишіть відгук