Польський виклик для України
Потяг з аеропорту Шопена відправляється до Варшави. За хвилю виринає з тунелю. Весняно-сіру палітру за вікном цього разу щось порушує. Раптом доходить, що це ріже око сміття обабіч колії. Пластикові пляшки і папірці рясно накидані уздовж майже всього маршруту до столиці Польщі.
Чотири роки тому під час свого навчання в Польщі я завжди звертав увагу на чисті узбіччя доріг і залізничних колій. Поляки пояснювали, що раніше в них багато смітили, але коли Польща почала жити за нормами ЄС, штрафи за засмічення стали неймовірно високими.
За часів керування в Польщі попереднього уряду на чолі з “Громадянською платформою” (ГП) Дональда Туска, Польща отримувала від ЄС фантастичні гроші. Різні гранти, програми допомог тощо. Дороги, школи, університети, інфраструктура… В невеликих містечках завдяки щедрим “унійним” грошам повставали навіть… аквапарки. Самі ж поляки жартували, що “попроси гроші на будівництво космодрому, то Брюссель все одно дасть”.
Гроші ЄС влилися в Польщу, як нова кров. Завдяки цьому відбулося неймовірне зростання економіки. Навіть під час кризи 2007-2009 років Польща, на відміну від більшості світових лідерів, мала зростання ВВП саме завдяки європейським коштам. Такий успіх став можливим завдяки консолідації польських еліт навколо: А) вступу до ЄС в 2004 році і Б) успішних торгів з Брюсселем щодо євроасигнувань.
В свою чергу зростання економічної активності дозволило польським елітам посісти гідне місце серед членів ЄС. Польща увійшла в першу п’ятірку країн-децидентів – тобто тих держав, хто формулював доленосні рішення ЄС. Результатом цього стало головування Дональда Туска в Європейській Раді 1 грудня 2014 року.
Та зосередившись на фронті зовнішньому, “Громадянська платформа” програла всередині країни. Спочатку на травневих виборах 2015 року переміг Анджей Дуда – кандидат від опонуючої до “Громадянської платформи” “Права і справедливості” (ПіС). А згодом, того ж 2015 року, ПіС отримав перше місце на парламентських виборах і сформував свою більшість.
Менше ніж за рік урядування націоналістичного ПіСу Польща втратила свої позиції в ЄС. Тестом на демократичність стала атака правлячої партії на Конституційний трибунал. ПіС цей тест провалив, що навіть президент США Барак Обама під час саміту НАТО в Варшаві вказав на це своєму новому колезі. І це викликало роздратування в ПіСу. Тоді ж на саміті НАТО стало ясно, що США поклали край одній з передвиборчих обіцянок Анджея Дуди – збудувати базу НАТО в Польщі, на березі Балтійського моря. В якості “втішення” Варшава отримала контингент американських військових.
Вже у червні 2016 року польський тижневик “Політика” писав, що Польща втратила місце серед країн-децидентів ЄС. Варшава катастрофічно губила свій імідж в Брюсселі через низку скандалів пов’язаних із замахами на медіа, безоглядним підминанням під себе влади та незрозумілими ініціативами, що мало асоціювалися із європейськими цінностями. Кульмінацією стало голосування за держбюджет-2017 року, коли парламентська більшість на чолі з ПіСом ухвалила документ ручним голосуванням поза сесійною залою і за відсутності опозиції та медіа.
Ненависть ПіСу до опозиції проявилася днями, коли стало відомо, що найвірогіднішим кандидатом на Голову Європейської Ради (виборна посада на 2,5 роки з можливістю двох термінів) залишається Дональд Туск. ПіС заявив, що Варшава не підтримає кандидатуру Туска і в піку запропонували на посаду Яцка Саріуша-Вольського, євродепутата від Польщі.
Вибори Голови Євроради відбулися 9 березня і 27 членів Європейського Союзу підтримали Туска. Проти була лише Польща – і це попри те, що голосувати за Саріуша-Вольського особисто переконувала європейських лідерів польська прем’єрка Беата Шидло. Пікантності ситуації додало те, що за Туска проголосували члени т.зв. “Вишеградської четвірки” – лідерство в якій проголошував нинішній президент Польщі Анджей Дуда. Цікаво, що за пару днів до голосування прем’єр Угорщини Віктор Орбан обіцяв підтримати лише того кандидата, якого підтримуватиме Варшава, але слова не дотримав.
Реакція Варшави після переобрання Дональда Туска Головою Європейської Ради була феєричною. З цілого спектру реакцій варто виділити дві – обіцянка польського прем’єра не підписувати підсумкового документу за результатами саміту ЄС і миттєве відновлення польським МЗСом польсько-російської Групи зі складних питань.
Ляпас, який ПіС отримав від Європейського Союзу, був настільки принизливий, що останні події вказують – офіційна Варшава цілком здатна почати власну гру поза Європейським Союзом, що містить загрози для національної безпеки України. Адже важко спрогнозувати наскільки далеко зможе зайти націоналістичний уряд члена ЄС, якого ніхто в ЄС не підтримує. А це розв’язує руки ПіСу (хоча він і так себе не стримував узурповуючи владу в Польщі), позаяк за пару років у Польщі будуть вибори і доля Качинського та його партії нікого не цікавитиме. Нікого, окрім Кремля.
