Порошенко програв. Три сценарії розвитку
Політичні реалії досі викликали відчуття вже пережитого, доки не прийшло розуміння, що нинішній, менше ніж за рік до президентських виборів Порошенко – це той самий Ющенко, менше ніж за рік до президентських виборів 2010 року. Іншими словами, Порошенко, так само розтринькав суспільну довіру, як і його кум. Як і Ющенка у 2009-му, Порошенка у 2018-му вже нема серед фаворитів президентських перегонів. Як і Ющенка-2009, оточення Порошенка-2018 запопадливо переконує, що шанси на перемогу є.
Відхід від влади Петра Олексійовича з друзями несе великі ризики для нинішньої правлячої команди. Розслідування проти них будуть потім, а поки що проглядаються три головні сценарії, що можуть очікувати нас найближчим часом…
Сценарій перший. Активізація воєнних дій на сході, що стане підставою для Верховного Головнокомандувача оголосити воєнний стан бодай на території двох областей і, таким чином, перенести президентські вибори на невизначений термін. Для того, щоб такий сценарій став реальністю, Порошенко має або сам спровокувати ескалацію воєнних дій, або йому можуть допомогти діячі так званих «днр/лнр», або ж їхні куратори в Кремлі.
Маячня? Може. Тільки і для Росії, і для «республік» Порошенко є прогнозованим гравцем – він вперто тримається нав’язаних йому мінських угод із незрозумілим юридичним статусом в Україні. Також Порошенко чутливий до побажань Заходу, який вже втомився від Києва і все частіше позирає на Москву. Крім того, щодо президента-олігарха проведена значна робота з його дискредитації перед Заходом і «збереження» Порошенка на другий термін дасть Кремлю необхідний час, щоб довершити процес втрати довіри до українського президента, як з боку Заходу, так і з боку суспільства. Наслідком цього буде або дочасне усунення Порошенка з посади президента, або акції протесту. Тим більше, що Петро Олексійович патологічно не дотримується свого слова не лише перед політиками, а й перед громадянами. Будь-який інший кандидат є для Москви гравцем швидше непередбачуваним, і є висока ймовірність, що все доведеться починати спочатку, а такого часу в обтяженої санкціями Москви вже немає.
Сценарій другий. Вірменський, він же ж і грузинський сценарій, коли президент країни хоче залишитися при владі переносячи центр повноважень з адміністрації президента до уряду. В Україні, де Конституція давно вже зневажена, навіть не потрібно змінювати Основний Закон. Порошенкові і його однодумцям достатньо оголосити про «повернення» до реального устрою в Україні – парламентсько-президентської республіки зразка медведчуківського компромісу 2004 року. Тим більше, що за сім місяців по президентських виборах відбудуться парламентські і Петрові Порошенкові достатньо пролобіювати свого голову Верховної Ради України, щоби мати вирішальний вплив на формування нового Кабінету Міністрів. А отже самому претендувати на посаду прем’єр-міністра України.
Чи вдасться нинішньому президенту «переформатувати» владу під себе? Питання риторичне. За часи керування Україною і Порошенко, і його поліцейсько-радбезівські сателіти зібрали достатньо ресурсів для вирішення ситуації, як в кулуарах, так і на вулицях. Однак представники інших політичних таборів теж не сплять, тож такий сценарій призведе до заворушень на вулицях українських міст з усіма відповідними наслідками з боку Росії.
Сценарій третій. Порошенко змириться із поразкою на президентських виборах. Він зосереджує всі свої ресурси, щоб відігратися на виборах парламентських і намагається сформувати у новій Верховній Раді найбільшу фракцію, аби повернутися у владу.
Як вже зазначалося вище, ресурсу в президентської команди вистачить. Тим більше, що де-факто ще діятиме чинний уряд з майже усіма очільниками силових структур. Гіпотетично спрацює законсервований виборчий закон, завдяки якому до парламенту пролізуть потрібні тушки, плюс свою роль відіграє оновлена в потрібному напрямку Центральна виборча комісія…
Утім, колись після парламентських виборів у 2002 році Ющенко вже мав найбільшу парламентську фракцію, яку досить швидко розібрали на запчастини інші гравці. А якщо президентом буде вже не Порошенко, то йому й поготів мало що світить в майбутній Верховній Раді. Українська політика досить цинічна річ і з Петром Олексійовичем зроблять те, що він свого часу зробив зі своїми політичними союзниками після підписання коаліційної угоди в листопаді 2014 року.
Чи має Порошенко шанси залишитися в політиці і гарантувати собі недоторканість?
Навряд чи це питання хвилює більшість громадян України. Головне – не ввергнути країну в хаос і для цього нинішній президент мусить змиритися із поразкою. Зважаючи на скрутну ситуацію, в якій перебуває Україна, терміново зміцнювати незалежність інституцій – насамперед судову гілку влади. Терміново створити антикорупційний суд, щоб його не зніс наступник чи наступниця. Також не забути про зміцнення слідчих антикорупційних органів, знести мораторій на продаж землі, запровадити механізм міжнародної концесії для української газотранспортної системи. Навіть гідно програючи можна проявити себе державником, а не дріб’язковим політиканом.
