Порошенко в соцмережах
Петро Порошенко оголосив про масштабну президентську кампанію в соціальних медіа. В українському медіа-просторі це подія, позаяк ще жоден з кандидатів на найвищу посаду в державі не акцентував на кампанії в соцмережах. Тож робота команди пана Порошенка і буде оцінена першою. Найбільше уваги приділено Facebook – далі з аналізу стане зрозуміло чому це так. Метою аналізу є радше виявлення недоліків, ніж виписування рекомендацій.
Огляд-аналіз проводився за дописами зробленими до 5 квітня включно.
Facebook-ППП з першого погляду
Сторінка створена ще 23 лютого 2014 року – напередодні оголошення старту президентської кампанії.
Перше, що впадає у вічі – назва сторінки (“Програма Петра Порошенка”) не відповідає її опису (“Офіційна сторінка кандидата в президенти – Петра Порошенка”).
Сама сторінка не структурована і не поєднана з акаунтами з інших соціальних мереж, адже широка кампанія в соціальних мережах передбачає не відірваність сторінок на різних платформах, а навпаки – пов’язаність і взаємодоповнюваність. Більше того, в структурі відсутні контент-вкладки, що мали би допомогти сегментувати інформацію та полегшити користувачу навігацію.
Сторінку запустили “напівсиру” – ті ж контент-вкладки “Програма” і “Волонтери” будуть готові до запуску 9-го та 28-го квітня відповідно.
Частота дописів хаотична: перший зроблено 25 лютого; далі – 5, 23, 28, 29 березня. І вже 3 квітня пішов вал… несвіжої інформації.
Дописи
Сторінки політиків у соціальних медіа спрямовані на підтримку двостороннього зв’язку з прихильниками (інтеракція), регулярного їх інформування (комунікація), поширення своїх ідей за допомогою наявних прихильників та здобуття нових прихильників (пропаганда 2.0).
Соціальні медіа – порівняно новий тип медіа, що досить швидко набув своїх правил гри. Наприклад, дописи, що розміщуються, мають бути чіткими, простими та містити одну тему на один пост. Тож дві тези з одного допису: “вирішив, що балотуватимуся” і “Кличко підтримав Порошенка” – мали би бути розділені на два повідомлення.
Дописи мають закликати до чогось, ставити питання, просити поради – максимально ангажувати аудиторію. Тобто мусить бути все те, чого на сторінці “Програма Петра Порошенка” нема.
Дописи мають бути актуальними і оперативними. Натомість, наприклад, 3 квітня на сторінці ППП з’явилося 8 дописів. Два з них – це фотоальбоми; п’ять – березневі (?!) дописи з профілю Петра Порошенка і один виставлений малюнок за мотивами виборчої програми (найсвіжіше і найбільш відповідне сторінці повідомлення).
Не рекомендується редагування дописів після їхнього розміщення на стрічку Facebook. Все, що з’являється у Facebook є відображенням якості та професіоналізму команди, яка стоїть за сторінкою. А у випадку політика це особливо важливо, бо редаговані дописи можуть свідчити, що людина непостійна, вагається і може щось приховувати. Як такому кандидату довіряти?
Дописи в межах однієї сторінки не дублюються. Натомість в “Програмі Петра Порошенка” двічі в різні дні оголошено про старт кампанії в соцмережах! Або двічі виставлена інформація від 5-го каналу про відновлення Порошенком бруківки на вулиці Грушевського.
Допис, де цілим “полотном” вивішена сама передвиборча програма кандидата в президенти Петра Порошенка, не відповідає платформі – у Facebook це варто робити окремим вкладеним документом і за потреби ставити на документ гіперпосилання. Хто захоче, той прочитає.
Фото
Правило інтернету – якісні фотографії творять якісний візуальний контент. Утім, розробники Програми Петра Порошенка у Facebook цю аксіому проігнорували.
Фотообкладинка до сторінки у FB занадто яскрава та ріже очі.
Ніжно-шоколадний колір багатозначної літери “П____” і напису “Петро Порошенко” “провалюються” на тлі такого яскраво-комуністичного несмаку.
Виходячи за часові рамки аналізу, варто зазначити, що станом на 7 квітня обкладинку замінили. Розробники поміняли червоний та шоколадний кольори місцями. Але й цього разу теж не обійшлося без прорахунків – після змін розчинилися фонові написи.
Фотографії на сторінці переважно неякісні і замість того, щоб просувати ідеї замовника, можуть надати про нього багато цікавої інформації. Наприклад, про відсутність помічника-консультанта, який принаймні в стінах ВРУ домовився би про якісні знімки свого “шефа”. Або неякісні фото з точки зору політтехнологій свідчать про відсутність фахових людей в оточенні Порошенка – йдеться про погане кадрування світлин, ракурси, пози кандидата, його жести, деталі одягу, з ким кандидат в товаристві, підписи до фото тощо.
Кульгає на якість та креатив папка “Сімейний альбом. Родинні фото Петра Порошенка” (підкреслення моє, на таке журналісти ще кажуть – “масло масляне”). Родинні фотографії також кепсько кадровані та в поганій якості (хоча для фото у FB є певні рекомендації щодо розмірів – йдеться про питання якості, що є свідченням насамперед шанобливого ставлення до користувачів). Якщо Петро Порошенко хотів показати себе зразковим сім’янином, то цього користувач не побачить. Більше того, видно, що родинні знімки давні – ще один показник зневажливого ставлення до інтернавта.
Політичний момент. На чільному фотооголошенні про початок кампанії впадають у вічі кнопки соцмереж: В Контакте, Twitter, Facebook, YouTube, Google+, Одноклассники, Instagram.
Цікаво, за умов російської агресії проти України, коли прогресивне людство відмовляється від профілів в російських соцмережах ВКонтакте та Одноклассніках, – наскільки ефективно анонсувати просунутій аудиторії на “фейсі” сторінки ворожих мереж?
Відео
На Facebook-сторінці Програма Петра Порошенка 4 відео. Насправді 3, бо двічі повторили ролик 5-го каналу про відновлення бруківки, про що йшлося вище.
Впадає у вічі відео виступу Петра Порошенка під час прийняття присяги Нацгвардією – воно відзняте на мобільний телефон, а-la “домашнє відео”. Це явно дисонує із статусом Порошенка як власника 5-го каналу, тож зйомки на мобільний телефон виглядають нещиро.
Відеоматеріали ППП “залиті” на “фейс”, хоча вони також розміщені на каналі Програма Петра Порошенка в YouTube. “Заливати” відео на FB не завжди зручно, бо по-перше, деякі мобільні платформи його ще досі не читають, а по-друге, адміністратори сторінки вигадують назви для відео (в даному випадку, “Петро Порошенко про перспективи членства України в ЄС” – 8 слів!) та додають анотацію (“Фрагмент виступу на 5 каналі”). Тобто йдеться про фактично подвійний підпис, що розпорошує увагу користувача (usability у FB ніхто не скасовував). Анотація безбарвна і не відповідає жодним критеріям заохочення чи ангажування користувачів (1 поширення, 25 уподобань, 3 коментарі аж ніяк не в’яжуться з найвищим президентським рейтингом Петра Порошенка). В даному випадку достатньо було просто поставити відео з YouTube із відповідним текстовим оформленням.
Малюнки
Вести Facebook-сторінку це певне мистецтво, де є свої правила. Одне з цих правил – властивий контент має бути у властивому місці.
Інтегральною частиною сторінки Програма Петра Порошенка є малюнки, що ілюструють передвиборчу програму кандидата в президенти (щоправда підписані ці малюнки як “Освітній проект “Жити по-новому”, що збиває користувача – там програма, тут освітній проект…).
Так ось – аудиторія українського FB досить доросла, щоби їй пропонувати неякісні підліткові картинки, де твердження не відповідають суті намальованого.
Наприклад, “вчити” українців, що “Жити по-новому – це захищати Україну” після Майдану… якось образливо, адже якщо цьому і треба когось вчити, то точно не користувачів Facebook-у.
Короткий підсумок аналізу Facebook-сторінки “Програма Петра Порошенка”: повтори постів; відсутність свіжого контенту; недороблена сама FB-сторінка; дивне поєднання аматорського відео з матеріалами ресурсу Порошенка – 5-го каналу; невідповідність повідомлень зображенням; бідне графічне наповнення і багато чого ще.
Таке враження, що сторінка ППП – це данина моді, з якою кандидат та його команда не знають, що робити. В той час як у цивілізованому світі Facebook – це інструмент, що виконує конкретні завдання: комунікація, інтеракція, ангажування/заохочення. Жодне з перерахованих завдань сторінка ППП не виконує.
Сторінка Programa Poroshenka (@Programa_PP) відкрита 4 квітня. Старт кампанії та відоме з ФБ фото з іконками мереж, Порошенко на присязі Нацгвардії, передвиборча програма, відновлення бруківки на Грушевського та дивні малюнки з не менш дивними підписами… Третина матеріалів з Facebook (22) перекочували до Twitter (7), при чому адміністратори сторінок не особливо напружувалися і перенесли повідомлення методом “скопіюй-вклей”.
З очевидних недоліків: не до кінця налаштована сторінка профілю, невдале Twitter-ім’я профілю (засновник не подбав як це ім’я виглядатиме в англомовному секторі Twitter) та відсутність бодай видимості інтеракції. Останнє стосується не лише тем і дописів, а й відвертого нехтування Twitter-спільноти – @Programa_PP назбирав купу фоловерів та не спромігся зафоловити бодай якийсь акаунт. Такого не дозволяє собі навіть Барак Обама.
Google+ та YouTube
Власне, тут аналізувати нічого, бо в Google, як і в Twitter-і, – скопійований та вклеєний контент із Facebook, а в YouTube вже знайомі з Facebook-а три ролика. Сухо, пісно та нецікаво.
ВКонтактє та Однокласснікі
Позаяк в цивілізованій спільноті ці мережі не котуються, то оцінювати представництва ППП на російських сумнівних платформах немає сенсу – лишень варто зазначити, що тут застосований такий самий принцип “скопіюй-вклей з FB”.
Петру Порошенку треба віддати належне – він перший наважився розгорнути в соціальних медіа широку виборчу кампанію. Початок цієї кампанії – жахливий. Якщо так триватиме далі, то кандидат в президенти Петро Порошенко радше втрачатиме прихильників ніж здобуватиме нових. Та все це неважко скоригувати.
Крім того, слід зазначити, що команда пана Порошенка не прорахувала кілька очевидних та універсальних для інтернету речей: гасла, скорочення, абревіатури, кольористика, шрифти – тобто все, що в нормальній кампанії поза інтернетом сприймається добре, в інтернеті виглядає зовсім по-іншому.
Якщо Вам цікавий аналіз інших українських політиків, пишіть в коментарі чиї соціальні стратегії заслуговують на увагу.
___________________________________________
* Ілюстрації для матеріалу взяті з відкритих соціальних профілів, що згадуються у матеріалі.
