Що є новиною в журналістиці

Що є новиною в журналістиціЖурналістика – це бізнес, що полягає в поширенні правдивих історій про речі, що є Новинами. Новина – це те, що Ви чуєте, бачите або читаєте про те, що є для Вас важливим. Загальні ознаки “новини” універсальні:

1. Близькість або місцезнаходження. Щось, що трапляється близько біля Вас географічно (місцевий фестиваль), або психологічно (дослідження про ліки від хвороби специфічні для Вашої вікової групи, статі, раси, чи допоможуть тим, кого Ви знаєте).

2. Важливість і вплив. Чим більша важливість чогось і більшої кількості людей це стосується, тим більшу це має цінність як новина. Наприклад, вибори і катаклізми.

3. Конфлікт. Коли партії не досягають згоди чи воюють, вони привертають нашу увагу. Інтерес може бути посилений, коли увага сягає далі відповіді на просте питання “хто переміг?” – до деталей щодо суті конфлікту та його історії.

4. Позачасовість. Щось трапилося зараз або має трапитися. Річниці також позачасні, бо вони підкреслюють подію, яку варто пам’ятати.

5. Незвичне, неочікуване або унікальне. Щось, що примушує Вас сказати: “Це відрізняється від звичного!”. Неочікуваною може бути поразка Вашої улюбленої команди і перемога невдахи. Інший класичний приклад: “Коли пес кусає людину – це не новина. Новина – це коли людина кусає пса”.

6. Популярність або знаменитість. Ми часто проявляємо зацікавленість до відомих чи знаних імен. Світ знаменитостей зараз включає людей, які відомі, бо штучно зробили себе відомими (в Українському вимірі це особливо стосується Фейсбук-знаменитостей).

7. Треба VS. хочу. Часом керівництво новинних колективів самостійно вирішує, що люди повинні знати, навіть якщо вони цього не усвідомлюють. Під цю категорію підпадає більша частина інформування про діяльність урядових структур.

8. Емоційний заклик за допомогою медіа (візуальне/слухове привертання уваги). Деякі події варті бути названими новинами лише через їхній вигляд чи звучання. Будь-яка історія, в якій Ви можете сказати: “Тобі варто тут побувати” (як перегони на повітряних кулях чи концерт гавкаючих псів).

9. Вуайєризм. Те, що ми хочемо підгледіти в житті інших людей, аби побачити їхні невдачі і перемоги.

Зреферовано з підручника “Принципи конвергентної журналістики”, Окфорд-прес, 2013 рік.

P.S.: Причиною цього невеличкого лікнепу стало пояснення нардепа і колишнього журналіста Сергія Висоцького чому його СМС-переписка з ознаками політичної корупції не є новиною. Ось сама переписка:

А ось уривок з пояснень нардепа:

…Интересно ведь другое – по всем форматам новостной журналистки это не новость. Здесь нет ньюса, так как нет достоверности, как минимум двух источников и так далее. Это основы журналистки. Поэтому нашу с Карлом переписку и не опубликовал ни один уважающий себя новостной ресурс. Однако врагам Самопомомощи и Садового очевидно основы журналистики были до фонаря – ведь главное это политическое мочилово. Поэтому этот вброс и был распространены в пабликах и на разных сливных сайтах…