Що означає візит Дуди до України. Короткий підсумок
Україну відвідав політик, який практично ні на що не впливає всередині своєї країни. Натомість Київ непропорційно збільшує вагу цього візиту покладаючи на нього ілюзорні надії. Водночас польський президент засвідчив прагматизм, що межує з цинізмом, у своїй зовнішній політиці, а український президент засвідчив нерозуміння глобального дрейфу Польщі в бік авторитаризму, на тлі якого Україна вже аж ніяк не є молодшим партнером, а радше навпаки.
Сьогодні дав коментар для Українського Радіо щодо візиту президента Польщі Анджея Дуди до України та його зустрічі з українським президентом Петром Порошенком.
Найперше, що впадає у вічі – заява президента Дуди, що Польща, як член Ради безпеки ООН, підтримуватиме ініціативу щодо введення миротворчої місії на окуповані території Донецької та Луганської областей. Нагадаю, що Польща стала непостійним членом Ради безпеки ООН 2 червня цього року після України. Україна ж, попри російську агресію, так і не змогла скористатися членством в Радбезі хоча б для часткового вирішення своїх проблем, що свідчить про ілюзорність впливу непостійного члена ООН. Тобто обіцянка Дуди є суто декларативною і не має жодної сили.
Натомість президент Польщі заявив, що відновлювати українські пам’ятники треба, але слід передусім встановити хто там спочиває, прізвище, дату народження тощо. Це було у відповідь на питання про сплюндровані українські пам’ятники в Польщі. Важко уявити, як можна встановити деталі про людей, які десятиліття пролежали в землі і були поховані у воєнних умовах. Втім, це дає підстави українцям діяти дзеркально щодо польських поховань в Україні, яких набагато більше, аніж українських в Польщі. Водночас Варшава задоволена створенням міністерської комісії для вирішення історичних конфліктів між двома країнами, яку з українського боку очолюватиме далекий від історії віце-прем’єр міністр Павло Розенко. Тут ми бачимо, що Варшава домоглася свого в усуненні керівника Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича від участі в процесі можливого історичного порозуміння.
Прогресом можна було би вважати, заяву про скорочення «чорного списку» персон нон-грата. Але, по-перше, це заява Порошенка, а не Дуди. А, по-друге, тут Дуда мало що вирішує, бо пріоритетну політику у формуванні чорних списків персон нон-грата до Польщі формує польське МЗС. І тут варто звернути увагу на заяву Яна Париса, шефа кабінету польського міністра закордонних справ, що пролунала 9 грудня – тоді він прямо сказав, що існування України, не є передумовою існування вільної Польщі. Цією заявою польський МЗС найяскравіше визначив ступінь свого ставлення до України. А після нещодавньої заміни польського прем’єра, польське МЗС залишили без змін, тож і його політика не змінилася.
Для того, щоб збагнути наскільки Анжей Дуда мало що вирішує у своїй країні, варто звернути увагу на його перманентний конфлікт з міністром оборони Польщі Антонієм Мацєрєвічем. Йдеться про те, що президент, як верховний головнокомандувач, тривалий час не може призначити свої генералів на ключові посади і блокує кандидатури міністра оборони. Так ось під час візиту Дуди до України польський інститут національної пам’яті нагородив Мацєрєвіча… відзнакою президента Польщі. Досить красномовний факт щодо ролі кожного політика.
Важливо подивитися, яке місце посідав український візит польського президента в польських медіа. Ця тема на маргінесі позаяк найголовніші теми для Польщі – урядові зміни і критика польської політики з боку США. Увага до уряду поляків зумовлена тим, що там уряд відіграє значну важливішу роль, аніж президент, а це означає, що візит Дуди не має вирішального значення. Критика ж із Вашингтона стосується безпрецедентного покарання незалежного телеканалу TVN24 – штрафу на суму майже півтора мільйона злотих за “неправильне” висвітлення антиурядових протестів у Варшаві. Такий штраф співзвучний наступу на демократичні інституції нинішньої правлячою в Польщі партією Право і Справедливість, що вже призводить до закликів у межах Євросоюзу накласти на Варшаву санкції.
І тут на тлі польського президента ми отримуємо рішення Канади про надання нам летальної зброї та чергову підтримку територіальної цілісності з боку держсекретаря США Тіллерсона. Такі потужні сигнали Заходу свідчать про підтримку України і про те, що зараз міжнародна вага Польщі і України непорівнювані. Цим мали би скористатися українські дипломати.
