Що таке Нові медіа?

Що таке нові медіаТермін “Нові медіа” зявився в 60-х роках 20 ст. Його головними характеристиками називали: взаємоповязаність, доступ індивідуальних користувачів (які можуть бути як отримувачами, так і виробниками інформації), інтерактивність, багатство способів їх використання, а також відкритість, всюдисущність, часова невизначеність та делокалізація. (Д. Маккуайл)

А ось початки епохи нових медіа повязують з поширенням персональних компютерів, супутникового телебачення та відео. (Я. Скшипчак) Та окрім того, що нові медіа, головним чином, відносять до технік переказу візуального та аудіовізуального, до них зараховують і позамоніторові способи переказу (раніше це були телефакс і мобільні – не плутати зі смартфонами).

В теорії медіа немає однозначного визначення чим є нові медіа. З одного боку, вважають, що головним чинником їх становлення є телебачення. З іншого боку, при спробах класифікації вказується, що до нових медіа треба застосовувати критерій носія та інтерактивності – тобто активної участі отримувача інформації з використанням електронних пристроїв. В цьому світлі єдиною новою технологією буде Інтернет.

Відповідний концепт нових медіа представив Лев Мановіч у своїй вже класичній праці Мова нових медіа. Згідно з його твердженнями, нові медіа – це аналогові медіа конвертовані в цифру. Ось схематика його умовиводу:

  • книжка мала тільки одну ознаку культурної комунікації – масовий друк (дистрибуція);
  • фотографія мала тільки один вид культурної комунікації – нерухомий образ;
  • компютерна революція змінила всі етапи комунікації, в тому числі: збір даних, перетворення, переховування і дистрибуцію, також змінила тексти, нерухомі та рухомі образи, звуки і просторові конструкції;
  • мова компютерів – це мова цифрових даних, отже перенесення традиційної книжки чи фотографії на мову цифрових даних, надає книжці чи фотографії нові можливості.

Мановіч уникав вживання таких слів як інтерактивність чи гіпермедіа і замість них запропонував власний список з пяти характеристик:

  1. цифрова форма – обєкт нових медіа може бути описаний математичною мовою, до ного можуть бути застосовані алгоритми (наприклад, застосовуючи відповідний алгоритм, усуваємо шум зі знімка);
  2. модульність – обєкт нових медіа складається з незалежних частин аж до рівня “атомів” (наприклад, пікселів), що дозволяє робити з обєктами будь-що;
  3. автоматизацію – наприклад, введений і збережений алгоритм обробки фотографії у графічному редакторі Photoshop дозволяє одну і таку ж операцію робити  з безмежною кількістю знімків;
  4. варіаційність – предмет нових медіа не є чимось непорушним (наприклад, з однієї електронної карти можна творити безліч шарів із новими елементами);
  5. транскодування – можливість перетворювати медіа на компютерні дані, а також міняти/кодувати його з одного формату на інший.

З новими медіа найчастіше повязують Інтернет, бо на противагу традиційним медіа він слугує не лише продукуванню і розповсюдженню – Інтернет допомагає їх перетворювати, обмінюватися ними, зберігати їх.

Сам Інтернет також довгий час претендував на те, щоб його визнали за медіа. Це обґрунтовувалося хоча би виходячи з кількості його користувачів та динаміки його розвитку. Так, наприклад, вже у 2000 році 95% публічних шкіл США мали доступ до Інтернету. Для того, щоби сягнути 60-ти мільйонної аудиторії радіо потребувало 30 років, телебачення – 15 років, Інтернету – 3 роки. (М. Кастеллс)

Канонічну Мову нових медіа Мановіч написав ще у 2001 році. Очевидно, що тоді автор привязував свої дослідження до реалій кінця 90-х минулого століття. Тому вся його робота присвячена головним чином Інтернету, де головним робочим місцем в процесі створення нових медіа є компютер. Утім, з розвитком мобільних технологій, будь-який пристрій, що допомагає створити текст, звук, фото, відео, а потім дозволяє це поширити чи відредагувати, стає центром продукування нових медіа. А, відповідно, кожен власник цього пристрою є вже новим учасником процесу творення нових медіа, які дедалі частіше називають просто – медіа.