Що таке постправда?

Постправда – термін для характеристики ситуації, коли емоції, викликані ситуацією, більше впливають на формування громадської думки, аніж факти, що лежать в основі ситуації. Тобто, коли “emotio” бере гору над “ratio”. Навіть більше – це ситуація, коли емоції заміняють раціональне мислення. Утім, позаяк останнім часом термін застосовують на означення широкого спектру понять, постає питання – що таке постправда в ширшому розумінні?

Що таке постправда?
“Крик” (фрагмент), Едвард Мунк

Постправда, сиріч післяправда, стала словом 2016 року за версією Оксфордського словника англійської мови. Більше про це слово можна почитати за ось цим посиланням англійською, або за ось цим посиланням українською мовою.

Хоча, слово й визнано досить свіжим, саме поняття постправди не є новим. Наприклад, можна стверджувати, що постправда існує стільки, скільки існує суд присяжних. Адже апелювання учасників процесу до емоцій присяжних – це спроба поставити емоції вище за факти.

Досить поширена думка, що постправда – це інше слово на визначення брехні. Наприклад, постправдою, що підступно обдурила користувачів Інтернету, назвали в Польщі березневу вірусну кампанію Reserved. Її суть була проста – приваблива дівчина розмістила на YouTube звернення, що під час якогось концерту познайомилася з якимось “Войтком з Варшави”. Більше про хлопця вона нічого не знає, тому просить допомогти відшукати своє кохання з першого погляду.

Оригінальне звернення набрало більше двох мільйонів переглядів, а польські соцмережі добряче струсонуло звернення красуні – хтось справді кинувся шукати Войтка, а хтось пропонував свою кандидатуру.

Врешті, виявилося, що це рекламна витівка. Обдурених вона обурила, а фірмі дозволила досягнути своєї мети – привернути увагу чоловіків до “жіночої” марки одягу. В результаті рекламну кампанію назвали частиною “тренду постправди”. І помилилися.

Якби постправда була брехнею, то навіщо було б вигадувати новий термін? Зрештою, опускання поняття “постправда” до примітивного “брехня” є типовою спробою примітивізації поняття. Бо суть постправди в тому, що вона не є брехнею, а інтерпретацією правди. Спектр таких інтерпретацій настільки великий, що вони можуть, як злегка коригувати факти, так і цілковито їх деформувати (саме цей аспект помилково асоціюється з брехнею).

Актуалізація постправди саме з 2016 року пояснюється неабияким поширенням соціальних мереж, коли кожен власник профілю перетворюється з медіума (посередника в ланцюгу комунікацій), у саме медіа, коли будь-яка людина може коригувати базове повідомлення згідно зі своїх уявлень про факт.

Якщо говорити прямо, то постправда – це притаманна пересічним обивателям вульгаризація фактів, оскільки ці обивателі (сиріч – маси) не мають навичок професійно працювати з інформацією, перевіряти її, аналізувати та відділяти факти від суджень. Якщо особа приправляє факт персональною емоцією, що резонує з емоціями інших обивателів, повідомлення перетворюється на вірусне і миттєво шириться соціальними мережами, що схоже на ефект снігової кулі – вона не зупиниться, поки не переб’ється наступними “сніговими кулями”.

Та окрім бажання кожного обивателя отримати свої “15 хвилин слави“, використання емоцій є ефективним знаряддям для викривлення фактів у веденні інформаційної війни та дискредитації політиків чи цілих країн. Тут далеко не треба ходити – варто уважно придивитися, як російські медіа пишуть про Україну – ніби суть новини відображена, але зміщені акценти в емоційну-пропагандистську площину спотворюють факти. Власне, таку роботу російська пропагандистська машина проводить не лише проти України – про це я вже розповідав раніше у Варшаві і писав тут.

Тема про постправду не обмежиться лише цим дописом. Тож стежте за подальшими публікаціями із аналізом конкретних прикладів постправди.