Швейцарський Янукович та олігархи або як Україна повторила 600-річну історію

Наприкінці 14 ст., коли формувалася Швейцарська Конфедерація, трапився прикрий випадок з одним із її членів – імперським містом Цюрих. З одного боку зв’язане угодами з Конфедерацією, а з іншого боку перебуваючи під прямим правлінням династії Габсбургів,  в 1393 році Цюрих постав перед гострим вибором – до кого прихилитися. В той час найвищим органом влади в місті була Велика Рада, що складалася з представників чільних верств і цехів. Та попри Раду, в липні 1393 році бургомістр Рудольф Шено провів сепаратні переговори з нечисленними представниками еліти і на 20 років уклав договір з Австрією. За цим договором Цюрих зобов’язувався не підтримувати своїх союзників, якби ті конфліктували з Габсбургами.

Sourc: http://sites.cardenalcisneros.es

Sourc: http://sites.cardenalcisneros.es

На думку містян-прихильників Конфедерації, це була зрада. Прихильники Конфедерації складалися з різників і торговців худобою. Прихильники ж Австрії складалися з купців, які торгували на міжнародному рівні. Одноосібні дії бургомістра Шено викликало спротив і прихильникам Габсбургів довелося тікати з міста – їхні опоненти заручилися підтримкою Конфедерації і здійснили переворот. Партію бургомістра також вигнали з Цюриха, а міський статут ґрунтовно переробили.

З того часу виборна Верховна Рада налічувала двісті осіб, а два бургомістри міняли один одного щопівроку. Верховна Рада стояла набагато вище всіх інших інституцій і тільки вона могла скасовувати своїх ж постанови. Таке становище неабияк зодовольняло заможних цехмістрів і вже в 1401 році було зроблено все необхідне, аби забезпечити панівне становище купки людей. “Цюрих аж ніяк не був демократією, то була олігархія з відносно широкою політичною участю і добрими шансами на просування для нових родин” (Історія Швейцарії, Фолькнер Райнгардт, Київ, вид-во Темпора, 2013 р.).

Хто б міг подумати, що через більш ніж 600 років Цюрихська історія повториться в Україні?

Опубліковано в Політика

Напишіть відгук