Стратфор: Натяки про поступ в розмовах щодо долі України

Стратфор Натяки про поступ в розмовах про долю УкраїниПереговори США та Росії щодо України і як на це дивляться американські аналітики – в аналізі Стратфору (США), що пов’язують із ЦРУ. Цікаво бодай для приблизного розуміння логіки Вашингтона. Особливо зверніть увагу на передостаннє речення, яке я підкреслив. В тексті всі терміни вживаються так, як написали американці 20 травня 2016 року.

Аналіз

Російсько-американські переговори стосовно кризи в Україні просунулися цього тижня на кілька кроків вперед. Помічниця Держсекретаря США в справах Європи Вікторія Нуланд 18 травня відбула з візитом до Москви, де зустрічалася з радником президента Путіна Владиславом Сурковим. Подібно як навколо попередніх зустрічей між дипломатами, цього разу теж не обійшлося без пліток, що нібито Москва і Вашингтон знову наблизилися до виходу з нинішнього глухого кута.

Аналітик Алєксєй Чесняков, колишній кремлівський урядовець, публічно заявив, що знайомий з деталями зустрічі, а також про те, що пропозиції Нуланд щодо реалізації мінських угод «контроверсійні, але цікаві». Власне, дискусія на тему реалізації угод є тим пунктом, що здатен торпедувати весь процес, позаяк українська сторона та її західні партнери звинувачують Росію в недотриманні воєнної частини, а Росія наполягає, що Україна не дотримала політичної частини угод. Чєсняков зазначив, що під час зустрічі між Нуланд з Сурковим, американці більше, ніж українці продемонстрували зацікавленість та еластичність, щодо спільного розв’язання конфлікту.

Якщо слова Чеснякова підтвердяться, це буде сигналом, що США можуть бути готові до коригування своєї стратегії в цьому напрямку. Раніше Вашингтон вторив Києву, який вимагав від Москви абсолютного дотримання всіх пунктів мінських угод – на приклад цілковите виведення військ з регіону, як передумову політичних поступок українців щодо сепаратистів. Однак поки що, ані Вашингтон, ані Москва не підтверджують інформацію оголошену Чесняковим.

Окрім інформації про візит Нуланд до Москви одночасно з’явилися новини про можливу місію ОБСЄ, яка мала б вислати озброєну поліцію в райони Донецька і Луганська. Беручи до уваги розбіжності між сепаратистами і владою в Києві, які не можуть узгодити спільну дату виборів, місія ОБСЄ засвідчила б значний поступ в нинішніх переговорах. Однак всупереч сподіванням оглядачів, сепаратисти швидко висловилися проти присутності ОБСЄ, а Олександр Захарченко, лідер Донецької Народної Республіки, заявив, що його сили відкриють вогонь по кожному озброєному працівнику ОБСЄ, який з’явиться в Донецьку.

Реакція Захарченко в поєднанні з недотриманням режиму припинення вогню, як сепаратистами, так і українською стороною, вказують, що на якесь тривале розв’язання конфлікту треба ще зачекати. Незалежно від цієї песимістичної перспективи, розмови між США і Росією, які останнім часом почастішали, вказують на те, що досягнення компромісу є можливим. Навіть якщо таке розв’язання означало б військовий тиск на Україну, а також ділило країни Європейського Союзу щодо продовження санкції проти Росії, Москва була би в стані уступити в деяких питаннях, що стосуються безпеки. Поки під час так званого «міжчасся», торги триватимуть.

P.S.: Вищий текст є перекладом аналітичної записки. Моя особиста інтерпретація останнього абзацу така, що американці допускають військовий тиск на Україну для того, щоб зблизити позиції Києві і Москви щодо викоання мінських угод. Якщо я не має рацію, чи є інше розуміння написаному – прошу дописати в коментарях.