Україна на продаж? (Український журнал, №5)

portЙого бізнес не купують через війну – повідомив президент України Петро Порошенко кореспонденту BBC 20 травня 2015 року. Втім, 6 березня 2015 року, коли ситуація в Україні аж ніяк не була кращою, глава держави заявив про доцільність повернення до приватизації і закликав підготуватися до нового етапу реалізації державного майна.

Нинішня українська влада обрала тактику діяти за спиною в українського суспільства і не пояснювати своїх дій. Утім, якщо уважно вивчити офіційні документи, то, схоже, Україну чекає хвиля „великої приватизації“, коли в приватні руки відійдуть цілі галузі української економіки.

12 травня 2015 року з’явилася Постанова Кабміну №271 „Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році“. Цим документом уряд оголосив намір приватизувати 345 державних підприємств – з них 302 вже ніби готові до приватизації, а на приватизацію ще 43-х треба дозвіл Верховної Ради України, позаяк вони захищені законом №847-14 „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації“.

Наскільки уряд встигне приватизувати вищезазначене до кінця 2015 року – незрозуміло. Адже, наприклад, щоби роздержавити заборонені для приватизації 43 підприємства, для початку треба змінити згаданий чинний закон №847-14. Позаяк держпідприємства захищені від продажу законом, очевидно, що дозвіл на їхній продаж також має бути підкріплений відповідним новим законом (адже зокрема йдеться про 13 морських портів). Якщо ж зважити, що наприкінці жовтня 2015 року в Україні відбудуться місцеві вибори, то продаж портів точно не викличе захват у мешканців портових міст, для яких порти лишилися єдиним місцем заробітку.

Оновлений перелік держпідприємств

Крім об’єктивних політичних обставин, є ще привід сумніватися, що уряд реалізує свою Постанову №271 – в надрах Верховної Ради лежить вже готовий для голосування законопроект №1567 „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та деякі питання діяльності об’єктів, що виключаються з такого переліку“. За офіційним сайтом Верховної Ради України, законопроект №1567 вже повторно (!) перебуває на розгляді в профільному Комітеті з питань економічної політики. Тобто, на відміну від усіляких урядових постанов, ніщо не заважає винести його на голосування. Власне, така спроба вже була, коли 21 квітня 2015 року однопартієць Яценюка Андрій Іванчук пропонував проект Постанови про ухвалення законопроекту в цілому.

За нудною назвою законопроекту №1567 ховається оновлений перелік держпідприємств, що не підлягають приватизації. Автор документа – прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. З його тексту лише можна збагнути, що залишиться в держвласності, а ось зрозуміти, що саме хочуть вивести з держвласності – непросто. Справа в тім, що структури чинного закону і законопроекту Яценюка – різні. Таке враження, ніби хтось спеціально намагався заплутати сліди щодо планів роздержавлення. Втім, детальний аналіз дав змогу відтворити список підприємств, що хочуть роздержавити і тут починається найцікавіше.

Отже, за законопроектом №1567 загальна кількість підприємств, що готується до роздержавлення – 1276. Позаяк для списку цих підприємств треба готувати окреме видання, схематично об’єкти можна згрупувати (після публікації цієї статті в Інтернеті повний список підприємств до роздержавлення можна побачити тут).

Чотири магістральні нафтопродуктопроводи, а також магістральні нафтопроводи „Дружба“ з магістральними нафтопроводами та морським нафтовим терміналом „Південний“. Придніпровське державне управління „Трансаміак“ та ДП „Трансаміак“. 21 обласний радіотелевізійний передавальний центр. Роздержавлення також стосуватиметься Центру технічної експлуатації та управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. „Молодьспортлото“, виробники ліків, спортивні об’єкти.

Стане можливим роздержавлення „Укроборонекспорту“ – компанії, що займається продажем зброї на міжнародних ринках. Роздержавлення чекатиме на суднобудівні об’єкти Миколаєва, що входять в структуру „Укроборонпрому“: заводу ім. 61 комунара, Науково-виробничого підприємства „Машпроект“, проектно-конструкторського бюро „Прогрес“, виробничого об’єднання „Зоря“. Роздержавлення торкнеться низки об’єктів, що виробляють радіолокаційну техніку в Запоріжжі.

Прагнення великого роздержавлення

До речі, в разі ухвалення законопроекту №1567 більшість оборонних підприємств будуть роздержавлені, а такі підприємства, як КБ ім. Морозова (розробляє танки), завод ім. Малишева (робить танки), а також бронетанкові заводи у Львові, Миколаєві, Житомирі та Києві можна буде перетворити в державні акціонерні товариства – коли пакети акцій стануть доступними для приватних осіб. Останнє стосуватиметься ще й „Артилерійського озброєння“ – конструкторського бюро, куди зокрема входять розробники стрілецької зброї і автономних бойових модулів для військової техніки.

Що стосується високих технологій, то тут ціла плеяда підприємств з іменем, які стануть доступними для роздержавлення: авіаційні заводи в Харкові та Києві, вертолітні на Закарпатті і в Запоріжжі, Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, Київський авіазавод АВІАНТ. Судноремонтні заводи. Одеські, Східні, Львівські авіалінії. Дунайське пароплавство. Міжнародний аеропорт у Харкові…

Роздержавленню підлягатимуть об’єкти з управління та будівництва доріг в усіх областях та Києві. Морські торгові порти в Маріуполі, Бердянську, Миколаєві (плюс спеціалізований морський порт „Октябрськ“), Іллічівську, Одесі, Рені, Южному (найглибоководніший порт України – „Південний“), Білгород-Дністровському, Ізмаїлі, Усть-Дунайську, Херсоні, Скадовську. Всі без винятку залізничні підприємства, метрополітени в Дніпропетровську і Харкові.

Стануть доступними для роздержавлення всі спиртзаводи України, всі виробники алкогольних напоїв, елеватори, сільськогосподарські підприємства (за невеликими винятками). Знімуть заборону приватизації зі всіх лісових господарств, рибних, водних господарств і каналів. Об’єктами для роздержавлення стануть гідроелектростанції на Дніпрі (Дніпровська, Каскад Середньодніпровських, Кременчуцька, Каховська). Що стосується надр, то йтиметься про роздержавлення всіх підприємств соляної промисловості, надр і геології, „Укрбурштину“.

Процедура роздержавлення не означає автоматичну приватизацію. Зрештою, приватизація передбачає відповідні аудити, оцінки, конкурси… Однак привертає увагу факт, що ідея великого роздержавлення з’явилася під час фактичної війни – в час, коли жоден притомний приватний інвестор не ризикне вкладати гроші. Цікаво, що законопроект №1567 подали до Верховної Ради ще 22 грудня 2014 року, а до того, в серпні 2014-го, уряд Яценюка вносив майже аналогічний проект №4541а – гідна подиву методичність і прагнення великого роздержавлення.

Від часу президентських виборів, а потім виборів парламентських і формування правлячої коаліції, влада не може похвалитися жодною системною реформою, та й рівень корупції не знизився. Знецінення гривні та збільшення тарифів перевели бідних людей в категорію жебраків (до прикладу, до інфляції пенсія 1194 грн = 150 дол. США, після інфляції = 55 дол.), так званий середній клас, дрібні і середні підприємці також втратили на знеціненні гривні і поступово скочуються в категорію бідних. Категорія ж багатих і надбагатих, які зберігали свої статки в валюті і вільно послуговуються офшорами, лише зміцнили свої позиції.

Оскільки іноземці не підуть в країну, огорнену війною, а маса населення зайнята або війною, або виживанням, неважко здогадатися, що роздержавлення і цілком ймовірна подальша приватизація стануть банальним розпродажем країни.

Олександр Піддубний, Київ

Стаття побачила світ в 5-му номері Українського журналу

Опубліковано в Мої статті, Політика

Напишіть відгук