Українсько-польска контрабанда

wawa_kyivНе встиг київський потяг покинути межі Варшави, як  до купе хтось несміливо постукав. Молодий чоловік, перепрошуючи, просить дозволити заглянути в піддашшя вагону. На питання, що там має бути – сором’язливо відповідає: “Контрабанда”.

В цей час по коридору вагону з матюками бігають якісь жінки і з’ясовують стосунки. З уривків стає зрозуміло, що котрусь з них впіймали на контрабанді вночі, коли наш потяг прямував до столиці Польщі. В розмові матюкальниць беруть участь провідники вагону. Розуміючи, що апелювати нема до кого, махаємо рукою: “Забирайте свою контрабанду, лишень щоб її там до кордону не було, бо ще нас звинуватять”.

Чоловік витягує з кишені ключі від спеціальних замків до панелей обшивки вагону, вилазить нагору, знімає велику панель, що була нашим дахом, і починає порпатися в нутрощах. Наше купе починає виглядати як конструктор – крім слідів “роботи” діловитого контрабандиста, біля стін стоять прихилені планки, що мали б “зшивати” панелі, а на столі лежить добра жменя болтів і гайок. “Це робота митників” – пояснює моя сусідка по купе. Вранці вона приїхала цим же ж потягом до Варшави і в деталях розповідає як польські митники вночі протягом 4 годин буквально вивертали київський потяг.

Врешті питаємо в наполовину зануреного в дах контрабандиста: “А чому ж ви після митниці не повитягували зі схованок те, що митники не знайшли”? Хлопець зізнається: “Бо цього разу польські митники посадили свого і він їхав з нами до самої Варшави”. В цей час до купе заходить жінка. В одній руці тримає жовтий лантух чимось заповнений наполовину, в другій – ще кілька таких жовтих але складених лантухів. “Це те, що ви змогли приховати від митників?” – цікавимося. Жінки відповідає ствердно. Моя сусідка по купе з питанням: “А що ви взагалі тут возите?” несподівано запускає руку в напівзаповнений лантух. Витягує блок дамських тонких сигарет – цигарки в біло-сірих пачках. “Таке краще не курити”, – відповідає контрабандистка. Я припускаю, що ці сигарети зроблені в якійсь підпільній фабриці і починає вголос міркувати де їх могли б робити. Контрабандистка підказує: “З Білорусі везуть”. Потім додає: “У Львові, чула, нову підпільну фабрику відкрили”.

Молодик, який копирсався нагорі, врешті каже своїй товаришці: “Тут нічого нема”. “Як нема?” – дивується жінка. “Нема. Все так як треба закручене, але нічого нема”. “То заліземо з іншого купе і ще перевіримо” – вирішує жінка з лантухами. Потяг мчить далі до східних кордонів. Після якоїсь зі станцій в коридорі знову чується пожвавлення. Визираю – якісь молодики з наплічниками, злодійкувато оглядаючись заходять в купе матюкальниць. Між собою розмовляють польською. Наскільки розумію – це контрабандисти передають свій товар далі.

За якісь півгодини вже все стихає і напіврозібраний митниками з контрабандистами вагон везе нас до столиці України. Вночі, крізь клацання наспіх прикручених металевих панелей вагону, долинає нявкіт кицьки та кошенят. Його чути з піддашшя нашого купе, куди раніше зазирав контрабандист. Вранці питаю в кондуктора чи не почулася мені тварина, на що той злякано виправдовується: “А? Що? Всі дозволи є! Хіба не можна?” Я роблю вигляд, що йому вірю, хоча під час проходження митниці і перетину кордону жодних котячих звуків не було.

Загальне враження – потяг Київ-Варшава – це частина величезної тіньової схеми, в яку вмазані і керівники Укрзалізниці, інакше як в обшивку потяга міжнародного сполучення запаковують сотні блоків цигарок? В ці схеми вмазані і українські митники, бо ще дорогою в Польщу чув як один з них щось шукав в коридорі, потім присвиснув і наказав кондуктору вимкнути камеру спостереження. В цю схему вмазані і виробники контрафактних цигарок, які корумпуючи чиновників, проводять свої махінації.

Марно апелювати до когось з  українських чиновників чи правоохоронців, бо для того щоб побороти таку схему треба політична воля і прагнення змін, чого нинішні політики не демонструють. Але невимовно соромно, коли контрабандисти псують імідж українців настільки, що студентів і науковців часом обшуковують як злочинців. Також невимовно гидко, коли платиш досить немалі гроші за подорож, а їдеш як якась худоба в напіврозібраному холодному вагоні.

__________________________________

Одне з попередніх вражінь від перетину українсько-польського вагону потягом можна ще почитати тут.

__________________________________

Обговорення цього допису в мережі Facebook можете знайти ось тут: