В Польщі вийшла книга про путінізм

путінізм“Путінізм. Повільний розвиток радикального правого режиму в Росії”. Книга з такою назвою вийшла в Польщі у червні 2014 року. Її автор – Марсель Ван Херпен – директор Фундації Цицерон, незалежної данської неприбуткової організації, що виконує функції мозкового центру з питань європейської інтеграції. Фундація Цицерон активно сприяє інтеграційним процесам Центрально- та Східноєвропейських країн до Європейського Союзу.

В передмові до польського читача автор “Путінізму…” пише:

“Минуло вже кілька місяців (польський переклад побачив світ у червні цього року, перше видання вийшло у 2013 році у Великобританії – прим. О.П.) від брутальної анексії Криму, а Москва втілює інші спроби дестабілізувати ситуацію в Україні.
Маємо останній шанс, щоб краще зрозуміти, яка ідеологія визначає дії Кремля. Західні політики і експерти наполягають, що Путін і Росія не зацікавлені жодними ідеями. Про це навіть говорив президент Барак Обама під час прес-конференції в Брюселі в березні 2014 року – одразу як Росія анексувала частину території України. Це серйозна помилка – Володимир Путін, як досвічений полковник КДБ і директор наступниці ФСБ – фахівець з дезінформації. Президент Росії не ділиться своїми намірами – йому роками вдається приховувати свої думки і геополітичні цілі. Маючи натуру хамелеона, він без проблем пристосовується до своїх західних співбесідників і надягає комфортні для них обличчя – чи то “демократа”, чи то “прагматика” і “реформатора”, чи то “глибоко віруючої людини” (останню роль він зіграв дуже переконливо, позаяк йому вдалося переконати в своїй чесності колишнього президента США Джорджа В. Буша, який запевняв, що “можна прочитати душу” Путіна). Навіть досвідчені аналітики мають проблеми з виявленням “справжнього обличчя Путіна”, яке він приховує за різними масками”.

Книжка “Путінізм” – це перша спроба аналізу ідеології, за якою стоїть Путін, базована на російських джерелах. Марсель Ван Херпен проаналізував “веймарську паралель”, описуючи надзвичайну подібність між тим, що відбувалося в пострадянській Росії і Веймарською Республікою (Німеччина після Першої світової війни). Розкладаючи на складники різні, часом взаємовиключні частини путінізму, автор дійшов до висновку, що путінізм є досить складною ідеологією, яка містить в собі щонайменше три політичні течії – бонапартизм 19 сторіччя, італійський фашизм 20 сторіччя, а також сучасний популізм характерний для нинішньої епохи та уособлений в постаті Сільвіо Берлусконі.

Марсель Ван Херпен зауважив, що ця ідеологія має внутрішню динаміку. Путінізм – це не збірка стійких, готових, непорушних принципів. Це ідеологія, що з часом набуває інших форм – те, що було актуальним в 2000 році, 14 років по тому вже є пережитком.

В останніх частинах книги автор зауважує, що елементи бонапартизму і популізму, на жаль, поступово зникають. Особливо це було видно після 2012 року, коли Путін заново став президентом РФ і політичне керівництво Росії обрало ультранаціоналістичний, авторитарний і імперіалістичний напрямок, подібний до фашистських традицій, про що свідчать останні події в Україні.