В українських шанцях туберкульоз* вбиває швидше, ніж куля – польський Newsweek

Колись ми жартували, що з війни можна привезти на пам’ять тільки скалку чи кулю. Але змінили думку. Можна ще привезти туберкульоз – каже польській журналістці вояк, який воює на Донбасі. Який реальний вигляд має життя на фронті – в статті польської журналістки Моніки Андрушевської:

В українських шанцях туберкульоз вбиває швидше, ніж куля - польський Newsweek
Джерело: http://swiat.newsweek.pl

Ми на першій лінії фронту. Там вже сепаратисти – вояк Збройних Сил України, показує мені на другий берег ставка, що неподалік. – Часом ночами підходять до нас дуже близько, а ми не маємо жодних оптичних приладів, щоби їх помітити в темряві. Захоплюють нас зненацька, коли вже за метрів 40 від наших позицій, або коли починають стріляти – каже. Сюди не пускають журналістів. Вояк просить, щоб написала в яких умовах воюють, але так, щоб ніхто не зрозумів з якої вони частини. – Це може завершитися військовим трибуналом – застерігає.

 Генерали тут не гниють

Офіційно – знову перемир’я згідно з Мінськими угодами, але сепаратисти регулярно обстрілюють українські позиції під донецьким летовищем. Кулеметні черги і гранатометні вибухи лунають кожні щокількадесят хвилин. Між голими, зраненими від скалок деревами тягнуться шанці. В крайніх вогневих позиціях прорубані бійниці. Крізь них потрапляє смуга денного світла розпорошуючи морок закручених коридорів. В шанцях по кісточки стоїть вода. Там, де найглибше, вояки встановили собі імпровізовані східці зі скриньок для набоїв.

Почуваюся, як шахтар в шахті. Уяви, як тут вночі бігти під обстрілом – каже вояк. Вздовж лінії шанців – кілька бліндажів. Вояк затримується перед одним з них.

Подивіться, в яких умовах живуть українські військові, які воюють на Донбасі (УВАГА! На відео присутня ненормативна лексика):

Posted by Monika Andruszewska on Saturday, January 30, 2016

Це наш. Ми тут спимо, їмо і перечікуємо обстріли. Думали купити надувні матраци та відкрити аквапарк – намагається жартувати. Із зусиллям піднімає мокрий килим, що закриває вхід від шанців. В повітрі витає дух гнилизни. Заглядаємо всередину. Весь простір залляний водою. Над нею височіє коричневий острівець. Це тапчан, на якому вояки мають відпочивати, коли повертаються з позицій. – Не даємо собі раду з вичерпуванням води. Купу разів просили штаб нашої бригади, аби прислали нам деревину та лантухи з піском, щоб всередині обкласти шанці. Нас проігнорували. Врешті, не вони тут гниють – зазначає.

Неподалік шанців вояки поставили лавку прикриту дашком з тоненької бляхи. На неї лягає інший, молодий вояк в куфайці. Відпочиває після нічного чергування. Зрозуміло, що в такому місці небезпечно, але що має робити? – Жартуємо, що як сидиш назовні – можуть застрелити, залізеш в шанці – потонеш. Військо має нам надати приладдя для пірнання – сміється, але за мить серйозно додає. – Дашок захищає лиш від снігу, але принаймні не мокнеш. Щоб сховатися від обстрілу, треба зайти до сховку. Тоді вже не замислюєшся. Як починають обстрілювати, то скачеш до води. Потім важко висохнути, адже ми тут не маємо можливості випратися та висушити одяг.

В українських шанцях туберкульоз вбиває швидше, ніж куля - польський Newsweek

Продовження та весь текст репортажу можна прочитати на сторінці Newsweek Polska

P.S.: * “туберкульоз” за словами одного з героїв репортажу було сказано жартівливо