Вуха Путіна за конституційними змінами
За змінами до української Конституції стирчать вуха Путіна. І можна сміливо плювати в очі тим, хто твердить протилежне. Наприклад, президенту України Петру Порошенку, який договорився, що Путін – проти змін, натякаючи, що всі інші противники є агентами Путіна.
Однак 19 червня, виступаючи під час Петербурзького економічного форуму, президент Російської Федерації заявив наступне:
“Ми вважаємо, що для врегулювання потрібно, як я сказав, виконати Мінські угоди. І тут ключовий момент, безумовно, це елементи політичного врегулювання. Вони складаються з кількох складників:
Перше – це конституційна реформа, і в Мінських угодах так про це й написано: з наданням автономії або, як вони кажуть про децентралізацію влади, нехай шляхом децентралізації. Зрозуміло, що це таке, наші європейські партнери, французи та німці, розшифрували, нас це цілком влаштовує, так як влаштовує і представників Донбасу. Це перше.
Друге, що потрібно зробити, – потрібно поширити ухвалений раніше закон про особливий статус цих територій – Луганська і Донецька, невизнаних республік, застосовувати його, почати застосовувати цей закон“.
Ось, про всяк випадок, скан цієї тези:
В даному контексті Путін згадує про Закон України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” від 16 вересня 2014 року. Текст цього Закону невеликий, але варто виокремити кілька його положень.
Наприклад, Стаття 3 говорить: Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей. Органам влади та їх посадовим (службовим) особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності забороняється дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у Донецькій, Луганській областях.
Стаття 4: Держава гарантує відповідно до Закону України “Про засади державної мовної політики” право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької та Луганської областей щодо мови, яку вважає рідною, вибору мови спілкування, вільного користування російською та будь-якою іншою мовою у суспільному та приватному житті, вивчення і підтримки російської та будь-якої іншої мови, їх вільний розвиток і рівноправність.
Стаття 7 передбачає, що: Держава надає підтримку соціально-економічному розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей. Державна підтримка полягає у запровадженні законом відмінного від загального економічного режиму здійснення господарської та інвестиційної діяльності, спрямованого на відновлення об’єктів промисловості, транспортної та соціальної інфраструктури, житлового фонду, переорієнтацію промислового потенціалу, створення нових робочих місць, залучення інвестицій і кредитів для відновлення та розвитку об’єктів, розташованих в окремих районах Донецької та Луганської областей.
А Стаття 9 дозволяє підконтрольним терористам владам створювати органи “правопорядку”: В окремих районах Донецької та Луганської областей рішенням міських, селищних, сільських рад створюються загони народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах цих районів.
Що ж буде, якщо за задумом Путіна “запрацює” цей закон? Тим більше, якщо він буде підкріплений зміненою Конституцією України?
По перше, вбивці і ґвалтівники, якими є терористи на сході України, отримають цілковиту амністію.
По друге, окуповані території встановлюватиме свою мовну політику. А якою вона буде – неважко здогадатися за новинами, які надходять звідти: про вичищення території від української символіки, про загрозу для життів україномовним тощо.
По третє, Путін знищивши частину України перекидає весь тягар її відбудови на Україну.
І, по четверте, тамтешні місцеві влади формуватимуть міліцію – а позаяк влада належить росіянам і терористам, то зрозуміло, що “міліцією” стануть сьогоднішні терористи, які почуваються безкарно зі зброєю в руках.
А тепер уявімо ситуацію, коли всі вищі норми виконані і Україна має терористичний анклав з озброєними терористами. Де гарантія, що вони сидітимуть тільки на окупованих територіях, а не роз’їжджатимуть зі зброєю всією Україною? Напевне, таку гарантію дасть спеціальний кордон – тоді чим це відрізняється від нинішньої ситуації, коли Збройні Сили України і так вберігають українські території від навали терористів? Хіба що у випадку реалізацій марень Путіна, Україна муситиме тримати кордон, не проводити слідства за вбивства, ґвалтування і грабунки, плюс відбудовувати те, що знищила Росія з терористами – тобто в перспективі це знекровлення України і висотування з неї всіх соків, що і є в інтересах Кремля.
Досить цікава теза Путіна, що їхні партнери, французи та німці, “розшифрували” для Кремля і терористів, що означає децентралізація по-українськи, і що це влаштувало як Кремль, так і терористів. Логічно припустити, що зміни до Конституції будуть не останнім тиском на Україну з боку Росії та європейських “партнерів” – і так поки російський чобіт не дійде до Львова.
ДОПОВНЕНО: Про те, що змінами до Конституції не обмежиться, 31 серпня в кулуарах Верховної Ради України заявив екс-глава адміністрації екс-президента Януковича Сергій Льовочкін. Про це у Фейсбуці повідомив журналіст видання Insider Євген Будерацький:
Брехня Порошенка, який свідомо перекручує, що нібито Путін проти конституційних змін – досить показова. Президент, який нещирий з власним народом і, більше того, намагається його надурити – не вартий ані президентської посади, ані поваги народу.
Позиція США, коли посол зустрічається з народними депутатами, аби схилити їх до голосування за зміни до Конституції, не виглядає аж такою дивною після статті британської The Telegraph з промовистою назвою: “Дипломатія “перезавантаження” Барака Обами дозволила Володимиру Путіну піти попри вбивства”.
В Порошенка ще є шанс не вляпатися в історію – як колись казав його кум Віктор Ющенка про Леоніда Кучму. І цей шанс – зупинити процес кулуарних змін до Конституції і почати всеукраїнське обговорення модернізації Основного Закону відповідно до викликів і загроз.
