“Я маю мільйон євро…” Або як українські бізнесмени тікають з України

Про це не пишуть українські медіа, однак з України масово тікають бізнесмени з мільйонними статками. Закривають свої бізнеси в Україні, звільняють людей і купують підприємства в країнах ЄС. Із собою зазвичай вивозять родини разом з батьками. Головна причина – вони не почуваються у безпеці, тож шукають шляхи легалізації своїх статків в країнах Європейського Союзу і найбільше у Польщі.

Про те, як це відбувається – в інтерв’ю з польським бізнесменом, який займається бізнес-еміграцією  та інвестиціями громадян колишнього СРСР до Польщі та інших європейських країн.

 

Я маю мільйон євро... Або як українські бізнесмени тікають з УкраїниПредставтеся, будь ласка.

Даріуш Венда, співвласник товариства з обмеженою відповідальністю Modern Way Partners LTD, відомій у Польщі під брендом biznespolsha.com. Працюємо на території всього Європейського Союзу, плюс в США.

Чи співпрацюєте ви з Україною?

Так, наші клієнти – це українські бізнесмени, які приїжджають до нас у Польщу. Вони мають капітал, який хочуть диверсифікувати і хочуть, щоб ми зайнялися їхньою бізнес-еміграцією. Йдеться або про заснування для них фірми в Польщі, або знаходження для них готового бізнесу. В цей бізнес наші клієнти вкладають гроші і легалізують свої родини: тобто ми робимо вид на проживання (пол. – карту побиту) і організовуємо для їхніх дітей навчання в школі.

Як в середньому виглядає розмова, коли люди звертаються до вас?

Загалом вони кажуть – ми маємо таку-то суму за яку хотіли би купити житло і розмістити капітал, щоби він працював і приносив стабільний прибуток. Дехто ще не до кінця наважився на переїзд, тож на початку хоче найняти житло, щоб відчути як їм буде тут житися.

Треба розуміти, що протягом останніх років клієнт змінився. Якщо ще в 2012 році сюди приїжджали люди, які хотіли зареєструвати фірму і спробувати свої сили у бізнесі в Європі та в Польщі, то зараз це інші люди. Із розмов з ними з’ясовується, що вони не відчувають, що їхній капітал у безпеці – капітал, який був накопичений протягом їхнього життя в Україні. Відтак вони хочуть розмістити гроші в більш стабільній країні.

Якими сумами диспонують клієнти?

Ми зараз займаємося сумами від 120 тисяч доларів США – це сума починаючи з якої можна в Польщі купити більш-менш цікаву нерухомість. А якщо йдеться про готовий бізнес, то це від мільйона євро і більше. До нас приходять і кажуть, що мають такі гроші. Часто суми занижують, бо на початку ніхто не хоче розкривати справжні статки – хочуть побачити порядок наших цін. Тому, наприклад, починають: «Я маю мільйон євро…» А потім, коли ми в процесі бачимо, що мільйона недостатньо, вони кажуть, що в стані трохи докласти – наприклад, півмільйона або ще мільйон євро. Початок завжди є таким собі промацуванням.

Ви займаєтеся лише українцями, чи представниками інших країн?

90% наших клієнтів, це клієнти з України. Маємо ще клієнтів з Росії, з Казахстану, з Білорусі, з Молдови, з Грузії і з балтійських країн.

З яких українських регіонів найчастіше до вас звертаються?

Найбільше клієнтів маємо з Харкова, Києва, Дніпропетровська, Одеси.

Чи можете розповісти якусь конкретну історію причин вивезення капіталу з України?

Одна історія, що мене дуже шокувала, пов’язана з одним бізнесменом. До його міста перевели прокурорів, які раніше працювали в Донецьку і Луганську. Один з таких прокурорів завітав до місцевого бізнесмена і зажадав частину його приміщення для власного бізнесу – звісно, за безплатно. Бізнесмен відмовив, тож дуже швидко прокурор порушив проти нього справу, що приміщення нібито збудоване без дозволів, отже несе загрозу і має бути розібране. Справа протягом якогось часу тягнулася, бо бізнесмен не здавався. Та коли він з родиною виїхав у відпустку, швидко з’явився вирок суду, що будинок треба розібрати. Все було зроблене настільки швидко, що сторож зателефонував бізнесмену вже по факту, що приїхав прокурор із судовою ухвалою і будинок був розібраний. Був розібраний по-бандитському – все обладнання і техніку фактично вкрали – приїхала вантажівка, все до неї запакували і вивезли невідомо куди. Потім демонтували вікна. Забрали все цінне в будинку, а саму будівлю зрівняли з фундаментом. І коли бізнесмен повернувся, то побачив чистий майданчик.

В якому це було році?

В 2015-му.

Наскільки ви зараз завантажені цією роботою?

Зараз я гуляю з донечкою (інтерв’ю записане Скайпом – прим.), бо моя дружина відповідає на питання клієнтів. Вона працюватиме до 20-ї години. Потім повернуся я і на завтра маю скласти три-чотири угоди. І так щодня сім днів на тиждень. Несамовитий потік. До нас щодня звертається 5-6 осіб, які мають великий капітал. Відповідно клієнти вимагають особливої уваги. Це не ті клієнти, які задовольняються загальними відповідями. Вони завжди вимагають комплексного підходу. Підходу який займає дуже багато часу, щоб приготувати пропозицію і знайти для них розв’язання. А потім, якщо клієнти замовляють послуги, то ці послуги треба виконати.

Як вважаєте, це витік капіталу чи його евакуація з України?

Якщо за кордон виїжджає робітничий клас, то я це називаю півбіди. Тобто, коли люди виїжджають на заробітки і заробляють за кордоном якісь гроші, то вони й так частину тих грошей висилають до України для своїх родин. Тобто насправді Україна має якийсь зиск. Але виїжджають люди, які створювали робочі місця в Україні. Вони кажуть, що до них немає поваги в Україні і почуваються настільки у небезпеці, що мусять вивезти капітал. Це найгірше, що може бути.

Бо якщо втікають гроші зароблені в Україні – це одне, а якщо систематично виїжджають працедавці зі своїми родинами – це інше.

Наведу свіжий приклад – маю клієнта з яким провів останні вихідні і який купує в Польщі підприємство вартістю кілька мільйонів євро. Це підприємство зараз дає роботу більше 50-ом особам. Український бізнесмен готовий створити ще близько 20-и робочих місць, бо зараз ми перебуваємо на етапі аудиту і реструктуризації. Тобто українець готовий дати роботу більше 20 полякам і з цього матимуть зиск усі, окрім України. Адже ті українці, які були звільнені бізнесменом-втікачем в Україні, врешті також муситимуть виїхати, бо не матимуть роботи. І це найгірше, що може бути.

Крім того, до нас приїжджають або люди, які були на посадах топ-менеджерів в Україні, тобто заробляли від десятків тисяч євро щомісяця, плюс бізнесмени, які в Україні оперували мільйонами доларів і займалися різними галузями – транспортом, виробництво, металургія – тобто те, на чому роблять великі гроші.

Яка ваша оцінка того, що відбувається?

Для мене ситуація складається добре, бо мій бізнес розвивається. Та сподіваюся, що хтось із політиків перетворить Україну на сильного економічного партнера. Ясно, що я би не заробляв на тому, на чому заробляю зараз, але в довгостроковій перспективі у торгівлі між нашими країнами відкриються дуже великі можливості, якими ми всі зможемо скористатися.