Як ми в УРА воювали

URAКурс резервіста, започаткованого Українською Резервною Армією (УРА), це щось неймовірне. Занедбана частина тиру під Києвом повільно змінюється  люди все роблять своїми руками. Все буквально постає на очах – приходять волонтери, всі постійно щось роблять. Днями привезли пралку… Словом, крутецький діловий мурашник.

По поверненні прочитав в медіа матеріали про УРА і про наш перший вишкіл. Головна критика в коментах – чому можна навчитися лишень за 3 дні? Слушно, та власне йдеться не лише про навчання, але й про активізацію призабутих знань, якими ніколи й не думав користуватися.

Наприклад, чи треба вміти розбирати і збирати автомат? Треба. Бо автомат може забруднитися або його може заклинити. Навіть цих трьох днів вистачило, щоб згадати процес розбирання-збирання. І хай навіть це робиш повільно, але вже маєш вищі шанси вижити в разі НеДайБогЧого.

Або ж про вміння тримати зброю в руках та стріляти. У нас на вишколі був чоловік років за 60. Сивий, з професорською борідкою. Першого дня взяв карабін в руки, а не знає як тримати – каже, що 30 років як не стріляв – забув. Інструктори та товариші-ревервісти допомогли діду, то він карабін вправно тримав вже на другий день, а на третій клав всі кулі в грудну мішень. З 50-ти метрів.

Чи треба знати ази надання медичної допомоги? Звісно. Як і призначення медикаментів та їхнє подвійне використання. Адже, наприклад, перекисом водню можна не лише обробляти рани, а й знезаразити воду. Це ж стосується і чорного активованого вугілля.

Чи треба знати ази рукопашного бою? Чи потрібна профілактична оздоровча дихальна гімнастика? Відповіді очевидні. Або що робити в разі найгіршого сценарію? Як збирати тривожну валізу? Врешті, навіть просто обмінятися контактами з новими бойовими побратимами, щоб тримати зв’язок в разі чого…

Вже з другого дня думав лише про одне – які все ж молодці швейцарці, що роблять регулярні збори резервістів. На збори УРА з’їхалися прекрасні люди (до того ж вправні бійці та стрільці), які готові в разі потреби боронити свою країну – а чим же ж ми гірші від швейцарців?

Всі три дні до нас був посилений інтерес як з боку ЗМІ, так і громадян, які планують подаватися на наступні вишколи. В Україні варто створити регулярні військові збори, ухвалити закон про вільне володіння зброєю і запросити до програм резервістів високопрофесійних інструкторів (якщо треба, то й з-за кордону). Якщо так зробити – жоден ведмідь не полізе до нашого вулика, а якщо й спробує, то це будуть його проблеми.

P.S.: Камуфляж в умовах лісу – дуже добре маскує 🙂