Як поліція зрослася з тітушками або фіаско реформи нацполіції

Перше фото до цієї публікації – український “правоохоронець” (з вогнегасником на боці) б’є ногою в голову знерухомілого затриманого, який лежить на землі. Це фото не часів Євромайдану, коли “Беркут” калічив та вбивав протестувальників. Це знімок 53-ої секунди з відео зробленого 15 лютого 2018 року з-під Солом’янського районного суду міста Києва. Тобто не минуло повних чотири роки по масових вбивствах у Києві і трьох років з часу функціонування “оновленої поліції”, як ця поліція зрослася з тітушками, що свідчить про повне фіаско реформи поліції.

Але биття лежачого по голові – це ще не все. Інші відеокадри, відзняті під час протистояння поліції з протестувальниками, свідчать не просто про брутальність оновленої поліції, а про грубе порушення чинного Закону України “Про національну поліцію” зокрема в частині застосування спецзасобів. Розглянемо це детальніше, бо порушеннь закону тут багато.

Отже, у продовження теми про “героя”, який вдарив ногою в обличчя знерухомілого протестувальника, варто звернути увагу ще на дві важливі деталі. Перша – що видно або, точніше, чого не видно на фото нижче?

Відповідь – нема ідентифікаційних номерів на їхніх шоломах (лиш вдалині в одного можна побачити номер). Однак маса тих, хто скручує беззахисного чоловіка, номерів не мають, їхні обличчя закриті, відповідно, ідентифікувати їх надзвичайно важко. Насмілюся припустити, що поліціанту, який б’є людину ногами в обличчя, це минеться безкарно – залізний аргумент на користь цього наведу в кінці допису.

Друга – на фото нижче видно, що поліціянт має на ногах наколінники, захисні щитки на гомілкову кістку та типові черевики, що видають поліціянтам.

Та ось в пункті 6 статті 42 Закону “Про національну поліцію” прямо вказано, що “Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування)”. Різні спеціальні заходи, що детально перераховані в пункті 4 цієї ж статті, застосовувати можна але пункт 5 каже, що “Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати заходи примусу, не визначені цим Законом”. Тобто як захід примусу поліцейський застосував проти громадянина заборонений засіб індивідуального захисту – поліцейські черевики.

Той же ж Закон “Про національну поліцію” говорить, що для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати гумові та пластикові кийки (ст. 42 п. 4). Водночас п. 4 ст. 45 цього ж Закону забороняє поліції чи поліцейському “наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт”.

А тепер дивимося відео Радіо Свобода, де поліція наосліп гамселила неозброєних протестувальників по головам:

Кров на снігу після такої “гуманності” поліції та виконання ними їхнього ключового закону напевне є найкращої ілюстрацією того, що відбулося.

Та поліцейське свавілля було запрограмоване від самого початку протистояння під Солом’янським судом. Адже п. 1 ст. 43 Закону “Про національну поліцію” зобов’язує поліцейського “заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим”. А п. 2 цієї ж статті каже, що “Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку”. Чи хтось бачив під Солом’янським судом гучномовці?

Зрештою, стаття 44 про “Застосування фізичної сили” зобов’язує поліцейського “письмово повідомити свого керівника, а той зобов’язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили”. За повідомленнями свідків зіткнень поліцейських із протестувальниками, серед громадян було багато поранених, а деяких забирала швидка допомога. Цікаво, прокуратура вже розслідує тілесні ушкодження зроблені поліціянтами?

І врешті вишеньку на мусорському поліцейському тортику – заступник начальника Департаменту патрульної поліції МВС України Євген Жуков зробив свій висновок з того всього що відбулося під Солом’янський судом. Протестувальники у нього раптом стали “бандитами”, яких він пообіцяв “знищувати”:

Стиль одного з керівників поліції, напевне, має демонструвати рішучість та непоступливість “оновленої поліції”. Та насправді він свідчить, що жодний поліцейський, що засвітився на відео не буде покараний, бо на його захист стануть такі як Жуков.

Як тут не згадати статтю голови Консультативної місії ЄС Кястутіса Ланчінскаса, де він ділився скандинавським рецептом під час масових заходів:

“…роль поліції полягає в тому, щоби гарантувати захист прав учасників мирного зібрання, а не в обмеженні їхніх прав. Зазвичай більшість людей на будь-якому мітингу хочуть, щоб захід пройшов мирно. Проте якщо поліція діятиме неправильно, якщо буде агресивно налаштована, то радикальна меншість може схилити інших людей на свою сторону”.

Після того, як поліція показала себе 15 лютого у Києві, я однозначно не стою на боці поліції і відтепер на їхні дії варто постійно звертати увагу європейських чиновників, які, тим більше, надають допомогу цій же ж “оновленій” поліції. Може такій поліції допомагати не слід? Бо сьогодні чиясь проломлена голова, завтра каліцтва, а там і до “слави” Беркута недалеко.

У доважок до всього як тут не згадати паралельний сценарій, що відбувся у приміщенні Солом’янського суду того ж дня 15 лютого 2018 року. Коли приватна армія мера Одеси, що складалася з тітушок та депутатів побили мирних активістів, а поліція мовчки за цим всім спостерігала.

Чим не прекрасна ілюстрація зростання поліції з тітушками та провалу її реформи? Адже дії “правоохоронців” говорять ліпше за всіляке матюччя їхніх керівників.

P.S.: За даними Червоного Хреста полійцейські під Солом’янським судом розбили голови двом протестувальникам, а дівчині травмували живіт.