Як розрізняти маніпуляції в медіа. Інформаційна подушка

“Якби знав, де впаду, солому би підстелив” – кажуть в народі. Втім, нині ця народна мудрість дещо застаріла – якщо мати достатньо медіаресурсів, то солому можна підстелити заздалегідь. Інформаційна подушка – це облаштування ймовірного місця падіння політика для його максимально зручного приземлення без будь-яких серйозних наслідків.

Як розрізняти маніпуляції в медіа. Інформаційна подушка

Джерело: http://mashable.com

Далі розглядаються два приклади застосування такої інформаційної подушки, що насправді є маніпуляціями масами за допомогою медіа. Таких подушок є немало, утім варто пам’ятати, що будь-хто таким прийомом не скористається – для цього політик повинен мати потужний вплив на політику і медіа (варто зазначити, що таке поєднання впливів притаманне країнам з олігархічним типом правління, але аж ніяк не демократіям).

Цей допис є продовженням обіцяної теми, що зазначена в попередній публікації.

Історія 1: Подушка для Липецького Рошену і е-декларації Петра Порошенка

30 жовтня 2016 року був останнім днем подання електронних декларацій українськими урядовцями. Президент України Петро Порошенко тягнув зі своєї декларацією до останнього дня. І недаремно – адже якщо придивитися уважно, то за пару днів до оприлюднення президентської декларації в інфопростір України пішла масова інформаційна інтервенція на умовну тему “Яку користь для України приніс Липецький Рошен Порошенка”.

Мета такої інтервенції була очевидна – якщо не знівелювати, то максимально пом’якшити згадування в е-декларації Гаранта ведення російського бізнесу, чим слушно дорікають президенту доскіпливі громадяни.

Як розрізняти маніпуляції в медіа. Інформаційна подушка

Джерело: public.nazk.gov.ua

Тож домінуючий масив повідомлень перед е-декларацією Порошенка був простий“Roshen вивела в Україну 72 мільйони дивідендів від Липецьких активів”.

Гляньмо на те, як впроваджувалася та поширювалася в українському інфопросторі інформаційна інтервенція.

Почалося все 27 жовтня ц.р., коли без жодного очевидного інформаційного приводу від російського президента Владіміра Путіна пролунала інформація, що Липецький Рошен безперешкодно виводить прибуток за межі Росії.

Наступного дня, 28 жовтня ц.р. естафету підхопила корпорація Roshen, що досі належить президенту України (всупереч Конституційній забороні вести йому свій бізнес). Рошенівці заявили, що “за два роки корпорація отримала і вивела в Україну 72 млн. доларів від роботи Липецької кондитерської фабрики”. Месидж масово підхопили практично всі чільні українські медіа: “Телевізійна служба новин” (1+1) та агенція УНІАН “опального” олігарха Коломойського, “Українська правда”, телеканал Еспресо, державна інфоагенція “Укрінформ”, Український тиждень, Громадське ТБ, Захід. НЕТ, українська служба BBC і ще незлічена купа ресурсів.

Новина про “дивіденди для українського бюджету” була приправлена уточненням, що частина прибутків пішла на благодійність – і хто після цього наважиться виступити проти таких месиджів? В соціальних мережах тих, хто наважувався ставити слушні питання, просто зацьковували.

Таким чином, за два дні до подачі електронної декларації президентом України, тема Липецької фабрики Рошен була штучно актуалізована, обсмоктана у потрібному ключі і закрита для подальшого обговорення – кожен, хто підняв би тему пізніше, мав би вигляд щонайменше дивака, який слідує вже неактуальним трендам.

Ось так спрацювала перша інформаційна подушка, яку завбачливо підстелили президенту України. Друга інформаційна подушка не менш цікава і вже стосується більш важливої теми для України та її громадян (хоча можна посперечатися чи є щось важливіше від нехтування Конституції її Гарантом).

Історія 2: Подушка від провалу безвізового режиму з ЄС

23 жовтня ц.р. президент України Петро Порошенко заявив, що Україна отримає безвізовий режим з Європейським Союзом до 24 листопада ц.р. Та вже на початку листопада стало зрозуміло, що Адміністрація президента має проблеми з вчасним виконанням обіцянки свого шефа – саме таким дзвіночком пролунала участь Петра Порошенка в дивному львівському заході “Львівщина – фабрика Європи”.

Попри абсутдність назви послання для мас було простим: “Навіщо нам та Європа, коли ми можемо зробити цю Європу тут – хай навіть у вигляді фабрики?” А остаточно задум команди президента зробити для нього подушку від провалу безвізового режиму з ЄС став очевидним 22 листопада ц.р. – поближче до критичного 24 листопада – коли вітчизняна соціологія видала на гора, що “більше половини українців байдужі до безвізу з ЄС”. В цьому випадку медіа всіх форм власників знову підставили плече Петрові Порошенку ніби промовляючи до аудиторії: “а людям і не сильно хочеться в ту Європу”.

Кожен, хто буде говорити якість раціональні речі і нагадувати, що обіцяв президент України, буде зацькований і розчавлений намальованою соціологами думкою натовпу.

В наступних публікаціях будуть інші теми інформаційних маніпуляцій – з конкретними прикладами, механізмами їх реалізації та впливу на маси. Не перемикайтеся 😉

Опубліковано в Журналістика, Політика Мітки: , , , ,

Напишіть відгук