З поляками щось коїться зле. І дедалі гірше.

На веб-сторінці ліберального польського видання Polityka з’явилася стаття про президента Хорватії Колінду Грабар-Китаровіч. Автор статті Матеуш Маззіні застерігає  – мовляв, не варто захоплюватися президентом Хорватії, бо вона не така, як про неї пишуть. Відтак він доходить до того, прив’язує пані Грабар-Китаровіч до… фашистів. Найпопулярніший польський тижневик продемонстрував чорну заздрість і бездоказово напав ad personam на президента Хорватії, бо польська збірна вилетіла з футбольного ЧС-2018, а хорвати стали віце-чемпіонами. Не дивно, якби така заздрість з’явилася би в правих виданнях, що тяжіють до правлячого в Польщі PiS-у, натомість її поява в ніби стриманій Polityka наводить на невеселі думки – з поляками щось коїться зле. І дедалі гірше.

З поляками щось коїться зле. І дедалі гірше.Втім, все по черзі. Автор починає з того, як багато хто були захоплені президентом Грабар-Китаровіч під час ЧС-2018. Про те, як вона брала відпустки на час своїх поїздок на матчі в Росії. Як літала економ-класом разом зі своїми співвітчизниками… І тут польського Остапа понесло – передусім його вкурвило, що поляки почали співати пеани закордонному політику. Хоча заради збереження позірної об’єктивності автор і згадав, що на думку аналітичного центру при Світовому Економічному Форумі Колінда “дала іншим політикам надзвичайно ґрунтовний урок політичного лідерства”, але далі Маззіні пошкодував, що ніхто не заглибився в політичну біографію хорватського президента.

За польським автором, так – Грабар-Китаровіч на перший погляд ідеальний ліберальний поп-політик в стилі Джастіна Трюдо (прем’єр-міністр Канади). Вона має гарну західну освіту (університет ім. Джорджа Вашингтона), а також солідний дипломатичний досвід. Приватно вона матір двох дітлахів, яка з’являється на фото у купальниках. Тож Polityka виписує, що президент Хорватії є ідеальним PR-продуктом, але нібито має проблему – в неї відсутні політичні погляди на будь-що.

А далі найгірше. Виявляється, Колінда Грабар-Китаровіч є “історичною ревізіоністкою”. І тут Матеуш Маззіні перекидає місток до усташів – фашистського руху 30-х років 20 ст., які прагнули до великої гомогенної хорватської держави і були “субпідрядниками” гітлерівських окупантів. Автор нагадує, що усташі не лише переслідували і вбивали євреїв і циган, але також відповідальні за вбивства сотень тисяч представників інших балканських народів і передусім сербів.

Якщо вірити польському авторові, хорватський націоналізм тяжіє до спадку усташів. І передусім це стосується символів.  Так, кільканадцять років тому до щоденного вжитку повернули вітання Za dom spremni! (За Батьківщину готові!), яким віталися усташі і яке було еквівалентом нацистського Sieg Heil! Про хорватське вітання світ дізнався у 2013 році, коли захисник хорватської збірної Йосип Шимунич привітав ним під час матчу хорватських вболівальників. Тоді ФІФА дискваліфікувало Шимунича і це знищило його кар’єру.

Матеуш Маззіні звернув увагу, що в Хорватії ніхто не засудив Шимунича. А президента Колінда Грабар-Китаровіч назвав публічним апологетом того руху, позаяк рік тому в телеінтерв’ю вона стверджувала, що Za dom spremni! – це старе, традиційне, питоме хорватське вітання і його не можна приписувати лиш усташам. “Це речення однак має стільки ж історичного сенсу, що визначення свастики як символу щастя, що походить від санскриту” – пише Маззіні.

Ну і насамкінець Polityka звертає увагу, що згідно з соціологами (без конкретики) в Хорватії зростає неофашизм і риторично реабілітовані усташі є політичним пальним для розвитку цього неофашизму.

На цьому можна було би ставити крапку – текст говорить сам за себе, якби не кілька “але”.

По-перше, те, що ліберали так глумливо і бездоказово зліплюють свої висновки, свідчить, що “правіцова” отрута в Польщі вже починає сягати більш-менш притомних голів. І це тривожний сигнал для України.

По-друге, те, що ФІФА попередила захисника хорватської збірної Домагоя Віда за вигук “Слава Україні!” – це початок історії Za dom spremni! 2013 року. Нема жодної гарантії, що в майбутньому ФІФА не дискваліфікує якогось українського футболіста за “Слава Україні!”.

По-третє, польська стурбованість аналогією усташ-привітання-неофашизм лежить в тій самій площині, що й стурбованість українським нібито “неофашизмом”, що нібито бере початок від ненависного поляками УПА і приправлений “Слава Україні!” – поки що дозволеним. Та за якийсь час все може змінитися.