Обвал шулявського мосту, як обвал ілюзій про безпечність країни

Шулявський шляхопровід, що частково обвалився у Києві увечері 27 лютого 2017 року, вказав на небезпечні реалії в яких живуть українці – Україна перетворюється на небезпечну країну. Причина цього – зношена інфраструктура, левова частина якої була збудована ще за радянських часів. Додайте до цього зношені тепломережі в містах, плюс постійне погіршення якості доріг по всій країні і ви отримаєте надзвичайну сумну картину, в якій опинилися громадяни України.

Обвал шулявського мосту, як обвал ілюзій про безпечність країни

З іншого боку, президент України ще у жовтні 2015 року заявив, що в разі звільнення окремих окупованих районів Донецької і Луганської областей, Україна готова їх відбудовувати і влада “накопичила сама більше 10 млрд”, які вона туди може спрямувати. Ідея благородна, але для її реалізації треба два суттєвих чинника:

  1. Звільнити окуповані терени від терористів.
  2. Мати упорядковану та процвітаючу Україну, що перебуває під контролем Києва.

Читати все ››

9x8cjs4

Опубліковано в Політика, Різне

Теорія розриву знань

Теорія розриву знань (Knowledge Gap Theory) пояснює, в тому числі і популярність соціальних мереж, і примітивізацію журналістики. Спокуса охопити якомога більшу аудиторію спонукає зацікавлених осіб опускатися до рівня аудиторії, яка в масі не є високоосвіченою. Це викликає не лише ефект снігової лавини всезагального невігластва, а й зручне поле для маніпуляцій. Чим прекрасно послуговуються у провадженні своєї діяльності, як політики, так і цілі країни.

Теорія розриву знань

Джерело: http://cultcenter.net

Вперше теорію запропоновали в 70-х роках ХХ ст. Філіп Тіченор, Джордж Донох’ю і Кларіс Олієн. Вони були переконані, що збільшення потоків інформації в суспільстві не однаково сприймається кожним членом цього суспільства – люди з вищим соціально-економічним статусом тяжіють до якіснішого споживання інформації. Це призводить до розділення суспільства на дві групи: більш освічених людей, які краще обізнані про стан речей, і менш освічених, які поінформовані гірше. Нижчий соціально-економічний статус людей, що автоматично включає рівень освіти, характеризується або низькою обізнаністю, або відсутністю обізнаності в житті громади, відривом від поточних новин, важливих винаходів тощо. Зазвичай такі люди не переймаються браком своїх знань. Читати все ››

Опубліковано в Журналістика, Освіта

Барига

БаригаБАРИГА, -и, ч.

1. крим. (із жарґону кримінальних злочинців) Перекупник краденого. БСРЖ, 52; СЖЗ, 16; ЯБМ 1, 7.

2. жрм. (жарґонізована розмовна мова); несхвальн. (несхвальне) Продавець, торговець, бізнес якого оцінюється як недостойний. БСРЖ, 52.

3. мол. (із загальномолодіжного жарґону) Бізнесмен, який робить не дуже великі гроші. ПСУМС, 6.

Леся Ставицька,

Короткий словник жарґонної лексики української мови,

Вид-во Критика, Київ 2003

***

1 лютого 2017 року на Майдані Незалежності у Києві прощалися з чотирма військовими, які загинули 29-30 січня під час нападу на Авдіївку терористично-російських військ (станом на обід 1 лютого загинуло 7 українських військовослужбовців). Близько тисячі киян прийшли провести в останню путь героїв. Українські соцмережі були переповнені співчуттями щодо непоправних втрат для України.

Утім, ані полеглі, ані їхні родини не отримали головного співчуття – від президента України Петра Порошенка, який за Конституцією також є Верховним Головнокомандувачем. Станом на 15 годину 1 лютого 2016 року навіть натяку на жаль не з’явилося на офіційній вебсторінці президента. Читати все ››

Опубліковано в Політика

«Поляки можуть бути такими ж негідниками, як і інші» – розмова з Мареком Лушчиною, автором книжки «Малий злочин. Польські концентраційні табори»

Таборів було більше 200, через них пройшло від 150 до 200 тисяч людей. Загинуло більше 60 тисяч. Йдеться не про німецькі, чи нацистські табори смерті, а про польські табори, що були створені в залишених німцями комплексах. Одразу по закінченню Другої світової війни в нелюдських умовах там працювали та помирали сілезці, німці, прокляті солдати і політичні в’язні (а також «українці та лемки» – прим.). Їхніми вартовими, а часто і катами, були поляки.

«Поляки можуть бути такими ж негідниками, як і інші» - розмова з Мареком Лушчиною, автором книжки «Малий злочин. Польські концентраційні табори»

Марек Лушчина. Джерело: видавництво Знак

Томаш Пстраговський: Кому б я не казав, що робитиму інтерв’ю з автором книжки про польські концтабори, люди дивували мене своєю реакцією. Батько застерігав, аби вживаючи це словосполучення, я завжди підкреслював, що це цитата автора. Колежанка, яка трохи знає про цю тему, запитала, чому це вас цікавить і чи втратили ви когось в такому таборі.

Марек Лушчина: Жоден з моїх близьких не загинув і не сидів в жодному з польських концтаборів. Саме тому написав цю книжку. Я не з Сілезії. Я не маю нікого в Сілезії. Я з Варшави і взагалі нічого не знав про долі сілезців, як зрештою більшість з нас. На тему натрапив випадково під час праці над книгою «Голки. Польські агентки, які змінили історію». Факт, що я зайнявся цією темою – це зворотній бік того ж патріотизму, який спонукав мене зайнятися польськими агентками. Патріотизм – це розмова, як про прекрасну історію, так і про ті її розділи, яких ми соромимося. Читати все ››

Опубліковано в Політика

Чи є створення національного контенту запорукою національної безпеки – ефір на радіо

Чи є створення національного контенту запорукою національної безпеки - ефір на радіоСтворення національного контенту є невід’ємною частиною культурної політики держави. Завданням же  культури є коригування свідомості населення. Натомість, якщо подивитися на нинішній основоположний документ – Стратегію сталого розвитку “Україна-2020”, яким керується нинішня влада і який відповідає Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, то питання культури не входить навіть до питань національної безпеки.

Навіть більше – інформаційна політика, яка є похідною від державної стратегії у сфері культури, також не входить до питань національної безпеки.

Крім того, що в Україні немає розуміння щодо важливості культури в житті країни та для її безпеки, схоже, що урядники також не знають з чого почати. Тому короткий лікбез для української влади, якщо вона справді українська, з чого ж почати і що робити?

Перший етап – інвентаризація. В Україні вже 15 років не проводили перепис населення – всупереч Закону про перепис, що зобов’язує до регулярності його проведення. Перепис дав би відповідь на ключові питання – в якій країні ми живемо? Від чого мусимо відштовхуватися будуючи країну? Читати все ››

Опубліковано в Журналістика, Політика
Optimization WordPress Plugins & Solutions by W3 EDGE
%d блогерам подобається це: