Що ближча Україна до Європи, то більше Польща втрачатиме там свої позиції
Темою свіжого номера “Країна” стало загострення стосунків між Україною та Польщею. Тож далі моє невеличке міні-інтерв’ю для журналу:
Антиукраїнська істерія у Варшаві має кілька рівнів, – каже журналіст Олександр ПІДДУБНИЙ, 40 років.
Локальний – це внутрішня боротьба у партії “Право і справедливість” між її лідером Ярославом Качинським і президентом Польщі Анджеєм Дудою. Останній висловлювався дещо врозріз із лінією партії. Антиукраїнські рухи спрямовані на те, щоб зірвати грудневий візит Дуди до України. Другий аспект має ширший вимір. До Конгресу США передано проект резолюції про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Високі шанси, що її ухвалять. Польща цього не хоче. Бо тоді світ не зможе назвати український народ таким, що вчинив геноцид поляків під час Волинської трагедії 1943 року.
Ще один важливий момент – Польща хоче накинути на нас історичну вину і застовпити за Україною місце вбивць у Волинській різанині. Щоб тінь за злочини проти сусідів не падала на неї саму. Адже рано чи пізно Україна стане асоційованим або дійсним членом ЄС. Історія України буде включена до загальноєвропейського контексту. Її вивчатимуть в Італії, Іспанії. І коли вони почнуть відкривати Україну, то з’ясують, що вона сотнями років потерпала від Польщі. Тоді історики по-іншому подивляться й на події XX сторіччя – Волинську різанину та на роль поляків під час Другої світової війни.
Як Україна мала би діяти у відповідь?
Якщо політична влада Польщі не хоче прогресу в наших взаєминах, то маємо розуміти, хто є для нас союзником. Це – польське суспільство, що переважно не є антиукраїнським. Це – тамтешній бізнес, що бачить великі можливості в Україні.
Слід налагоджувати культурну й економічну співпрацю. Тоді пропагандистська антиукраїнська машина, яка зараз задіюється, не труїтиме мозок людей масово.
Немає надії, що протистояння затихне саме по собі?
Що ближча Україна до Європи, то більше Варшава втрачатиме там свої позиції.
Чимало сил НАТО зосереджено в Польщі, тому що це – перша лінія фронту. Вона є культурним спікером Європи для Білорусі й України. Освітні програми, що діють за європейські й американські кошти, Польща має завдяки своєму винятковому становищу прикордонного краю з пострадянським простором.
Коли Україна продовжуватиме долучатися до Європи, то стане першою лінією протистояння. Відповідно, Польща отримуватиме не всі “цукерки”, що має зараз.
Чому польські політики не прораховують, що, послаблюючи Україну, вони опиняються лицем до лиця з Росією?
Вони вже в НАТО. Тому почуваються спокійно.
Цей конфлікт псує репутацію Польщі в очах Заходу?
Так. 8 листопада в Сеймі було обговорення того, що закрутила Варшава на міжнародній арені. Почала вимагати реституції від Німеччини за Другу світову війну. У неї напружені стосунки з Литвою – у проекті польських паспортів Варшава хотіла включити зображення деяких литовських пам’яток, а також Цвинтаря орлят у Львові. Фактично заявила територіальні претензії на ці терени.
Колишній міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, коментуючи слова теперішнього керівника відомства Вітольда Ващиковського, написав у Twitter: дипломатія потрібна, щоб створювати зв’язки, а не знищувати їх.
текст: Валерія РАДЗІЄВСЬКА, тижневик Країна, №44 16.11.2017