Журналісти Слідства.Інфо : виконання обов’язку чи маніпуляція?

Щодо журналістської суперечки навколо матеріалу про офшори Порошенка авторства команди “Слідство.Інфо”. Позаяк я в журналістиці з 1996 року, плюс маю відповідну західну освіту, то зовсім не розумію, чому “запаралелення” #PanamaPapers з Іловайським казаном є маніпуляцією?

Журналісти Слідства.Інфо : виконання обов'язку чи маніпуляція?

Нагадаю, що після виходу розслідування, в тому числі на Першому Національному, президент телекомпанії Зураб Аласанія звернувся до Незалежної Медійної Ради щодо дотримання журналістських стандартів авторами розслідування.

Колектив “Слідства.Інфо” не погодився із критикою і в результаті на веб-сторінці фонду “Відродження” з’явився коментар, що фактично засуджував журналістів. Пікантність полягає в тому, що “Відродження” є одним з донорів “Громадського телебачення”, частиною якого є програма “Слідство.Інфо”.

Журналісти Слідства.Інфо : виконання обов'язку чи маніпуляція?

Так ось, теоретикам від української журналістики поясню на пальцях:

Президент України є Верховним Головнокомандувачем, відповідно Іловайський казан – його зона відповідальності. В той час, коли його державна зона відповідальності летіла шкереберть забираючи людські життя (народ, агов! – ЖИТТЯ!), інша, приватна зона відповідальності, розквітала. Обов’язок журналіста про це говорити.

ОБОВ’ЯЗОК! І так зробив би будь-який нормальний західний журналіст. Більше того, це стало би причиною скандалу і, як наслідок, імпічменту (але то вже інша байка).

Якби журналісти написали про офшори і запаралелили, наприклад, зі смертю “корови Маньки в селі Голопупівка”, мовляв: “коли Порошенко оформляв офшори, помирала корова”, ось це була би типова маніпуляція в стилі “не приший козі баян”.

І коли редактор Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) Дрю Салліван пише про те, що заяву (можливо, йдеться про згаданий коментар “Відродження”) “треба видалити із сайту”, то він цілком має рацію, бо заява – це форма тиску на журналістів і на колектив “Слідства”.

Тезу неспівмірності української журналістики з західною, а відтак неспівмірності української критики на адресу журналістів “Слідства.Інфо”, а отже і OCCRP, я взагалі залишу за дужками, аби не образити вітчизняних журналістів-теоретиків впевнених в своїй крутості.

Проблеми розслідування про офшори Порошенка в іншій, суто журналістській площині та сучасних реалій:

Позаяк ТБ має цілком об’єктивні обмеження щодо подачі контенту, то найперше таке розслідування мало би вийти в Інтернеті, з графіками, схемами, таймлайном та всіма смачними детальками, що нині відрізняє інтернет від інших типів медіа. Тобто те, чого в Україні на разі немає взагалі. А немає тому, що немає відповідних знань і компетенцій. І найближчим часом не буде, бо грантодавці займаються зовсім іншими питаннями, лише не долученням української журналістики до західних реалій.

P.S.: Люди, які займаються цькуванням “Слідства.Інфо”, насправді цькують журналістів не за професійні промахи (хоча б тому, що переважна більшість критиканів мають до журналістики таке ж відношення як морські свинки до моря), а тому що поставили високопосадовця перед дуже неприємними фактами. Критикани мають розуміти наслідки своїх дій – що наступних журналістських розслідувань може не бути, бо ніхто не захоче побувати на місці “Слідства. Інфо”.

Опубліковано в Журналістика

Напишіть відгук